Глава 13

Тільки-но я відвернулася від книги, щоб повернутися в квартиру, як почула за спиною розгніване шарудіння сторінок.

— Знову щось сталося? – повернулася обличчям до паперової.

На аркуші замиготіли червоним літери:

«Ніколь, ти забуваєш про конспірацію. А це тобі не хі-хі. Супергерой повинен тримати ім’я в таємниці, а ти постійно нариваєшся на увагу допитливих слуг, тобто сусідів. Ще трохи і тебе разом із тельбухами і почеревинкою здасть в поліцію баба Таня. Ніколь! Ти погано на мене впливаєш. Тепер і я навіть при звичайному спілкуванні згадую про їжу», — докоряв мені посібник із магії.

— От не потрібно мене у всьому звинувачувати, – набурмосилася я, уперши руки в боки.

«Та я ж нічого. Хотіла тебе застерегти, що без магічного маскування не можна повертатися в будинок. Свідки там, сусіди, однокласники. От навіщо їм таке видовище? Не хвилюйся, я тобі допоможу. Спробуй не порвати мої аркуші в момент маскування», — попрохала книженція.

— О’кей.

«Що? Не розумію!!!» — на підвищених тонах написала паперова.

— Це означає гаразд, добре, згодна і тому подібне. Книжко, звикай до сучасного молодіжного сленгу.

Співрозмовниця багатозначно зашурхотіла сторінками. Раптом вона почала збільшуватися у розмірах, після чого стала майже прозорою. Книга огорнула мене з ніг до голови ніби в кокон, через який я могла не тільки дихати, а й бачити навколишній світ.

— Не бійся, Ніколь. У супергероїні й книга має суперздібності, – шурхотливий шепіт лунав у мене в голові, – Мовчи та йди уперед. Все буде о’кей.

— Як я тебе можу чути? – спробувала подумки запитати. Я зробила один крок і завмерла в нерішучості.

— Зараз ми з тобою частини одного цілого. Не дивуйся і не напружуйся. А то в мене складається враження, що ти хочеш не думку мені транслювати, а цеглиною мене прибити. Думки повинні литися плавно, вільно, як річка, а не так, як в тебе, – паперова вирішила мені відчехвостити, – Ходімо, Ніколь. Тепер ніхто тебе не помітить - ти стала невидимою.

Ігноруючи безупинне базікання книги, я спустилася до ліфту. Тільки-но хотіла натиснути кнопку виклику, як паперова нахаба заверещала мені прямісінько у вуха:

— Стій! Куди? Повертай назад!

— Що знову роблю не так? – обурилася я.

— Через дві хвилини на твоєму поверсі двоє людей затіють сварку, але не натискатимуть кнопку виклику ліфта. Як ти думаєш, поява, на перший погляд, пустої кабіни не здивує їх? – запитала співрозмовниця.

— Ти володієш даром передбачення? Ах, точно, ти ж усе знаєш наперед.

— Так, я особлива. Хі-хі, – знову книжка почала себе нахвалювати. Щось мені перестало подобатися пряме з’єднання з магічним предметом із завищеною самооцінкою.

— Я найкращий посібник з магії для супергероїнь. Досить знущатися наді мною. Ніколь, просто спустися сходами, там протягом п’яти хвилин точно нікого не буде. Обіцяю.

Вирішивши послухати магічний навігатор, швидко добігла до дверей власної квартири.

— Всезнайко! А чи ти мені не підкажеш, що робити із замкненими вхідними дверима? Коли у мене почалася та дивна пригода, я випурхнула через вікно, - я в задумі стояла перед перепоною.

— Як я могла забути? Ніколь, ти зараз заспокоюєшся і йдеш вперед.

— Угу. Якщо я дужче розженусь, то якраз по центру лоба в мене вискочить гуля. Знаєш, які в нас міцні двері? – вимовила скептично.

— От не потрібно запевняти старовинну книгу, що вона втратила здібності до магії. Просто повір, за решту я потурбуюся, – вмовляла паперова, але мені чомусь важко було їй довіритись.

Я знехотя простягнула руку до броньованих дверей, щоб довести особистій фантазерці реальність перепони. Проте моя долоня вільно пройшля крізь двері. З губ зірвався зойк здивування. Тепер уже я сміливо рушила вперед, пройшовши через надійно замкнені двері. Відчуття ніби-то проходжу через мильну бульбашку. Уже в коридорі квартири за спиною почула шарудіння – це книжка, ніби зміїна шкіра, спала з мене. Паперова знову повернула видимість і звичайні розміри.

«Можеш перетворюватися. Тільки трохи причешись, а то зараз нагадуєш близнючку кікімори. Хі-хі-хі», — це паперове диво розтануло в повітрі, збісивши мене до втрати пульсу.

Звичайно ж, не буду кидатися суператаками у власній квартирі. Я швидко повернула собі звичний вигляд. На моє превелике щастя, піжамка не забруднилась. Аж на душі полегшало. Гігієнічні процедури теж зайняли дещицю часу.

— Книго, повертайся. Ти ж хотіла мені розповісти щось цікаве, – покликала до себе пошановувачку піжмурків, – Я на тебе не серджуся, – присіла на краєчок ліжка в очікуванні відповіді.

«Хранитель має до тебе одну важливу справу», – прямо перед носом матеріалізувалася книжка, яка й видрукувала для мене ніжно-фіолетові слова.

— Чому ж сама не з’явилася власною персоною? – здивуванню не було меж.

«Між нами дівчатками, Хранитель давно страждає на одну хронічну хворобу», – дрібним почерком прописала книга.

— Так ти дівчинка? – розсміялася я, хапаючись за боки.

«Звісно! Ніколь, ти не розумієш елементарних речей. Не слід мене ображати і насміхатися наді мною», – яскраво-червоними літерами виказала мені обурення співрозмовниця.

— Яка ж хвороба у Хранителя? – повернулася я до попередньої теми.

«Хронічні лінощі», - відповідь висвітилася тільки на одну коротку мить.

— Серйозно? – скептично протягнула я, – Гаразд, я готова відповісти на питання, – цікаво, що потрібно від мене загадковому Хранителю.

«Ти готова прийняти нелегкий шлях супергероїні Шаленої Вишні?»

Запитання наздогнало мене зненацька. Чи бажаю я стати на варті збереження спокою і миру? Чи насправді хочу бути супергероїнею? Звісно, що так. Дивовижні пригоди, магія, надприродні здібності. Не слід забувати і про нове, витончене тіло. В такому образі Алекс точно в мене закохається.

«Справа в тому, що ти можеш стати гідним супергероєм. Ти сьогодні відважно кинулась проти підліткової банди, хоча ще й не вмієш керувати своїми новими силами і здібностями. Питання в іншому. Чи захочеш ти до кінця залишатися собою і вперто йти шляхом правди, оминаючи вабливі доріжки темної сторони? Вибір за тобою. Ще не пізно передумати», — книжка перегорнула сторінку, на якій з’являлися одна за одною золотисті літери, — «Наймогутніший злодій пробуджує свої страшні сили. Він добряче підготувався до захоплення світу.