Лінивою ходою я підійшла до Алекса і його друга Ромки.
— Привіт, як справи? — хоробрість тонкою цівочкою тікала з моєї душі, ніби зрадлива миша з тонучого корабля.
Хлопці підозріло на мене глянули, потім перезирнулися між собою. Я на рівні підсвідомості відчувала себе зайвою в їхній дружній компанії.
— Привіт. Нормально. Що ти хотіла, Коль? – я зовсім не протестувала проти такої інтерпретації мого імені красунчиком-футболістом.
— Алексе, я хочу запросити тебе на танець, — я вже почала вагатися відносно правильності свого рішення.
У Ромки першого здали нерви — він почав реготати на весь вестибюль, здавалося, його сміх голосніший за музику.
— Коль, не сьогодні, — хмикнув зеленоокий брюнет, зневажливо оглянувши мою фігуру.
Як він міг так зі мною? Алекс мені відмовив! Світ перед очима закружляв у дикій каруселі. Відчай, гнів, образа, злість, розчарування змінювали одне одного у моїй зраненій душі. Всі відчуття злилися в один пекучий вузол, який шпарив пекельним болем моє закохане серце.
— Звісно, що не сьогодні, — вирішив долити окропу Ромка, — Коль, ти себе хоч раз у дзеркалі бачила?
Сльози ось-ось повинні забриніти прозорими кришталиками на віях, але хлопці цього не дочекаються — я навчилася себе стримувати від проявів емоцій на людях.
— Звичайно, бачила, — намагалася відповідати з посмішкою на вустах, — Я там бачила найгарнішу дівчинку, до якої вам дуже далеко.
Для врятування власного іміджу, який стрімголов котився вниз, вирішила розіграти перед хлопцями спектакль одного актора. От і згодилася в житті акторська гра, від якої я постійно віднікувалась. Слід було натякнути, що не з власної ініціативи вирішила запросити на танець першого красунчика школи.
— Грибе, я ж тебе попереджала, що Алекс відмовиться від пропозиції потанцювати. Не бачила сенсу перевіряти цей факт на практиці, а ти вперся на своєму. Тепер ти винен мені шоколадку.
Ботан від шоку остовпів, ніби крижана скульптура:
— Яка ще шоколадка? Я нічого такого не пригадую.
— Тепер відмовляєшся від своїх слів? А як же гаряче ти пропонував парі, — підморгнула сусіду по парті, щоб не здавав мене. Але недарма він був відмінником, тому відразу зрозумів, що мене потрібно негайно рятувати.
— Признаюсь, було таке, — пронизливо глянувши на мене через скельця окулярів, промовив Грибок. Він все-таки непоганий хлопчина, адже підтримав мене у скрутному становищі.
— Невже тобі дійсно не подобається Алекс? — отетеріло глипнув на мене Ромка. Ох, яку б смачну плітку він розніс би по школі, перетворивши мене на посміховисько. Я з жалем кинула погляд на красунчика, який стовбичив навпроти, насолоджуючись безкоштовною виставою у виконанні актриси-початківця Ніколь Задериведмідь.
— Звісно, що ні. Хоча можу дати оцінку вашій з Алексом привабливості з допомогою оцих квітів, — я вихопила в Грибка чахлі гвоздики і сунула їм, — Подібні букети дарують тільки з нагоди виходу на пенсію, — гордо промовила я, — А тепер, дякую за увагу, шановні. Ми з паном Хом’яком сходимо по мій шоколад, покі нокі.
Вхопивши ботана під руку, потягла на вихід, але хлопець все-одно не опирався. Разом ми пройшли до зупинки.
— Ніколь, тобі погано? — Гриб поклав мені руку на плече, намагаючись втішити. Я відвернулася від нього, щоб він не бачив образу і біль на моєму обличчі.
— Можливо, — голос зрадницьки затремтів, а по щоках потекли сльози, які я так довго стримувала. Неподалік зупинилася маршрутка з потрібним мені номером.
— Пам’ятай, у тебе є я. Ніколь, я ж не такий, як той пихатий футболіст, у мене є серце, на відміну від нього. Я б ніколи не образив таку чудову дівчинку, як ти.
Сльози нестримним потоком потекли по обличчу, я навіть не встигала їх витирати хустинкою. Невже в цілому світі я потрібна лише цьому жалюгідному Хом’якові? Як же мені себе шкода.
— Ти зможеш доїхати додому? Одне твоє слово — і я з радістю поїду з тобою, — стурбовано запитав сусід по парті.
— Сама, — перервала його пропозицію, — Я все роблю сама. Пока, — не чекаючи відповіді, швидко збігла сходами в салон.
Вдома поскаржилася батькам на погане самопочуття і повідомила, що не зможу завтра поїхати в школу. Побачивши моє бліде обличчя і помірявши температуру, тато і мама вирішили залишити мене вдома. Всеньку ніч я тихо проплакала в подушку, виплескуючи одержаний негатив і горе бідного серця. Тільки на світанку сльози висохли.
У кімнату навскісною смужкою прокралися сонячні промені. Я підійшла до вікна, щоб краще завісити гардини. Бічним зором помітила у дзеркалі якийсь зблиск. Глянувши на дзеркальну поверхню, помітила у себе на шиї кулон, який переливався всіма кольорами веселки з переважанням червоного. Вирішила поки-що не думати про дивний подарунок, повернулася до ліжка і проспала до одинадцятої години ранку. На душі трохи полегшало, горе вже не здавалося таким невиправним. Хоча сльози і сон не допоможуть, але підточать той невимовний тягар, який стискав у обіймах мою душу. З такими думками перевернулась на інший бік, щоб іще поніжитися в ліжку. Нехай сьогодні Грибок відчує себе першим відмінником, а я позасмагаю в лінощах.
Раптом почула падіння якось важкого предмету. Довелося сісти на ліжку, щоб визначити джерело звуку. На підлозі лежала звичайна книга, але такої точно у мене раніше не було. На обкладинці красувалася назва: «Магічні рецепти на будь-який випадок життя». Цікаво поглянути, що ж можуть запропонувати мені в цьому шедеврі авторської думки?
Розгорнувши першу сторінку заледве не впала від здивування. В очі врізався текст:
«Рецепт привороту.
У темній кімнаті намалюйте на підлозі п’ятикутну зірку (якщо не знаєте, що таке пентаграма, хі-хі). На кожну з вершин поставте свічку рожевого чи червоного кольору. Запаліть всі свічки і прокажіть замовляння: «Будь навіки моїм, поки не відмовлюсь від тебе (вкажіть ім’я обранця)». Бажаємо успіху, хі-хі-хі».
Здивовано перечитувала замовляння знову і знову. Якби в моєму житті не з’явилася та дивна шатенка в кумедному костюмі, то я б, мабуть, відкинула книгу, як повну єресь. Але тепер обставини змінились. Я не могла змарнувати хоча б один шанс завоювати серце неприступного красунчика з 9-В. Я закохалася по вуха, але не хотіла чекати, поки він, нарешті, зрозуміє, що також мене кохає. Я ризикну. Тільки разочок. Мене навіть не насторожило хіхікання, яке ніби жило власним життям на сторінці «Магічних рецептів на будь-який випадок життя».