Вона йде , спішить , тікає
Таємницю розгадать , їй потрібно відшукать
Хто краде дітей уночі , забирає в нікуди
Хто почує сміх дівочий ,
Через ліс треба іти.
Наша Руна тишком нишком пробралась у дивний ліс .
Там немає ні Бабайки, і ні злого Храпуна
На сосні сидить собака , і співає гопака .
Наша Руна налякалася , і втікти хотіла геть
Але бабця непростая на шляху попалась вже
Вона каже й промовляє:" Хто казав, що не втече ?
Тут до мене завітав він , і трясеться, як труха !
Хто і звірів не боїться? Хто мене назвав ніким?
Той зі мною піде лісом , жити у будинку слів! "
"Ти брехуха ",- каже Руна,- "не боюсь ні тебе й їх !
Я хоч зараз завітаю до домівки брехунів. "
А Бабайка каже , скрягче, що дитина не кричить
Її очі все палають , що сова аж закричить !
Наша Руна вже зібралась , і летить до дому слів .
Її очі вже палають , страху не знайти у них!
Той будинок на узліссі , де дитячая юрба
Вони плачуть та благають , бо у домі жде сім'я.
Руні стало шкода батька, мати , а іще кота
І вночі вона зібралась врятувати всіх від зла .
#1203 в Різне
#237 в Дитяча література
#875 в Молодіжна проза
#293 в Підліткова проза
Відредаговано: 14.01.2024