Глава 20

ДМИТРО

Зачинивши дверцята за Веронікою, видихаю. У душі радію, що мені знову довелося зустріти цю дівчину. А ще тішить той факт, що тепер вона працюватиме у мене. Це неочікувано та дуже приємно. Хоча те, що вона відмовлялася від співпраці з самого початку, трохи попсувало мені нерви. Але можу її зрозуміти, бо ж мої діточки — не янголи. І я переконаний, що саме через них вона відмовлялася від співпраці зі мною.

Щиро сподіваюся, що тепер, з допомогою Вероніки, мені працювати буде легше. Бо не треба буде шукати перекладачів для документів та окремо — для переговорів, які я останнім часом веду з китайськими партнерами надто часто.

Присідаю за кермо. Пристібаю пасок безпеки і, завівши машину, звертаюся до дівчини.

— Вероніко Сергіївно, ваш шеф порекомендував вас як одну з найкращих перекладачів. А також повідомив, що раніше ви відмовлялися від співпраці з великими компаніями... Чому?

— З особистих міркувань, — лише тихо відповідає дівчина. — Я б не хотіла вдаватися в деталі.

Хмикаю та рушаю з місця. Десь частково розумію, цю красуню, але як на мене це дивно відмовлятися від кар’єрного зросту та високооплачуваної вакансії.

— Перепрошую, Вероніко. Насправді, для мене це не дуже важливо. Але це здається трохи дивним. Якщо є можливість кар’єрного зростання, то чи варто відмовлятися?!!

Хочу докопатися до справжньої причини її відмов.

— Напевно, ви маєте рацію, але є речі значно важливіші за хорошу кар’єру... — невпевнено висловлюється дівчина.

Я хмикаю на її слова і, перемкнувши швидкість, питаю:

— Наприклад?

Вероніка зиркає у вікно і здавлено відповідає:

— Тепер це уже не має значення. Це особисте.

Звісно, особисте дівчини — це не моя справа, але є деталі, які я просто зобов’язаний з’ясувати.

— Вероніко Сергіївно, все це, правду кажучи, неважливо, адже я радий, що ви таки погодилися працювати у моїй компанії. Але я хочу знати, чому ви відмовилися вести заняття у моїх дітей. Вони, мабуть, поводилися жахливо?

— Ні.

Одразу, без вагань, заперечує дівчина та розповідає мені історію, начебто Ярослав запропонував їй співпрацю на постійній основі. І вона, погодившись на його пропозицію, була змушена відмовитися від репетиторства.

Не конче вірю у цю розповідь, але вона сходиться зі словами Ярослава, отже, в цьому таки є частка правди. Але підслухану розмову двійнят відкидати не можу. І, якщо чесно, мене дивує те, що Вероніка мовчить про витівки малих. Не можу зрозуміти, навіщо прикриває їх. Але я маю іще купу запитань стосовно моїх дітей. Хоча сумніваюся, що отримаю на них чесну відповідь, та не поставити їх не можу.