Глава 9

ВЕРОНІКА

Відвізши мене додому, Алла залишилася зі мною. Вона пів вечора заспокоювала мене, приготувала вечерю і всипала по перше число Ігорю, який після всього ще й мав нахабність зателефонувати. Ми разом зібрали всі його речі, викликали кур’єра та відправили йому не лише речі, а й документи на кредит.

Цілу ніч я провела, наче в мареві. Не знаю, чи то спала, чи просто дрімала, але зранку почуваюся жахливо.

Алла поїхала. Сьогодні повертається від батьків її коханий. Я й так вдячна їй, що була поруч і підтримала мене.

Тішуся, що сьогодні вихідний. Хоча лякає той факт, що завтра на роботу. Поняття не маю, як я працюватиму. Голова зовсім не варить, світ не милий. Хочеться на безлюдний острів на декілька днів, аби просто відпочити та набратися сил.

Насторожено кліпаю, адже чую, як хтось відмикає двері до помешкання. Я знаю, хто це, і мені від цього страшно. Миттю зриваюся на рівні ноги та біжу в передпокій, та вже пізно. Ігор уже в квартирі.

— Навіщо ти прийшов? — розлючено питаю.

— Ти флешку мою не поклала... — лише відмахується він і не зважаючи на мене, йде в кабінет.

Я ж із відразою дивлюся на нього. Добре розумію, по яку флешку він прийшов. Я справді про неї забула. Якби знайшла її раніше, то перевела б усе на свій рахунок. Адже це флешка з криптовалютою. Якби я вчасно про неї згадала, то, може, й закрила б увесь кредит. А так... Кошти брала я, тому дуже сумніваюся, що цей кретин тепер виплачуватиме борг. Після того, що я вчора побачила, я в цьому майже впевнена.

Той, кого я ще сьогодні вважала чесним і порядним, виявився справжнім покидьком.

Кліпаю, бо в коридорі з’явився Ігор зі щасливою гримасою та флешкою в руці. Але щойно побачив мене, обличчя одразу осунулося.

— Сподіваюся, ти ось цим закриєш кредит, який я брала для тебе, — киваю головою в його бік.

Чоловік іронічно хмикає та зухвало заявляє:

— Я що, на ідіота схожий? Кошти брала ти, от і закривай тепер свій кредит сама.

Проклинаю цього покидька в душі на чому світ стоїть. На іншу відповідь я й не розраховувала. Але маю одне питання до нього.

— Ігорю, скажи, чим же вона краща? Чи, може, теж кредит для тебе взяла?

Ігор вдоволено посміхається й захоплено відповідає:

— Не кредит. Аліна дала мені кошти на розвиток. І не якусь там подачку, а нормальну суму. Мені саме така жінка потрібна, а не така убога, як ти...

Я посміхаюся — від нервів та безпорадності.

— А кохатимеш ти її рівно стільки, скільки вона спонсоруватиме тебе? Так? Ти ж цинічний альфонс, — шиплю йому в обличчя, хоча вся тремчу від емоцій та нервової напруги. Аби виглядати більш впевнено, закладаю руки на грудях і зухвало заявляю: — Але я кредит не віддаватиму. Я найму адвоката і подам позов до суду, бо в мене є всі твої підписи та згоди. Чи ти думав, що я така ненормальна, що від великого кохання втратила голову?

— Ну ти й стерво, — злісно шипить Ігор.

— А ти що думав? Що я тупенька та дурненька, а ти весь такий розумний? Чи, може гадав, що мовчки схилю голову й покірно виплачуватиму кредит, який ти витратив, аби склеїти цю пишну леді? Тепер дивись, не надірвися нею, бо вона — не я. Балачками тобі з нею не обійтися.

— Та йди ти... — шипить Ігор і прямує до виходу.

— Ключі від моєї квартири поклав! І сам іди на всі чотири сторони! І більше мені на очі не потрапляй.

Ігор кидає ключі на тумбу й виходить, гримнувши дверима. А я не можу стримати сліз. Якою ж ненормальною я була, коли так сліпо вірила цьому чоловікові. Тепер мені справді потрібен хороший адвокат.

Я маю нотаріально завірений документ, у якому Ігор зобов’язується виплатити кредит, який я взяла для нього. Та чи має цей папір хоч якусь юридичну цінність? Чи це просто липова грамота?

Вирішую не мучити себе. Мені сьогодні потрібен відпочинок, а вже завтра я займусь пошуками адвоката. Не маю бажання віддавати кошти, які навіть не бачила.

Найголовніше, щоб рідні не дізналися про махінації Ігоря. Бо те, що він пішов від мене, я ще якось переживу. І навіть мамині докори витримаю.

Знаю, буде боляче, буде нелегко. Але я впораюся. І після всього зроблю висновки. Напевно, тепер мені ще не скоро захочеться стосунків, бо в красиві залицяння та романтичні побачення я більше не повірю.