Розділ2

Те що Ніка переживала, було помітно здалеку. Стукіт серця  бив у грудях нестримно, і на чолі появилися краплі поту. Даремно вона так переймалась, тому що майже одразу з нею почали знайомитись десятки дівчат.

Було дуже класно говорити про спільні інтереси, про життя, про навчання, і не важливо що дівчата були старші від Ніки на декілька років. Коли почалося служіння, то перше що заспокоїло дівчину це - музика, яка лунала прекрасними нотками звуку і голосу.

Її захопили співаки і музиканти, вона одразу почала роздивлятись їх усіх. Всі були по свому красиві, але найбільше до душі їй припав барабанщик, який грав дивлячись на неї. Ніка трішки зашарілася від його погляду, вона не знала ні його імені, ні скільки йому років, але вона точно знала що десь вже його бачила.

***

Після закінчення служіння, Ніка з Кейті поїхали додому в надії, що ще не раз прийдуть до церкви, бо тут особливі люди і музика.

- Ви вже вдома - вигукнула мама із кухні, де пахло чимось ароматним.

- Так мам ми дома - відказали ледь не в унісон Кейті і Ніка.

Мати почала розпитувати як все пройшло і чи сподобалось, Ніка сказала що дійсно було класно і сподівається туди ще не один раз прийти.

Лягнувши спати, дівчина все думала про хлопця який грав на барабанах. "Де ж я його могла бачити?" Із цими думками вона заснула, а за декілька днів майже не згадувала хлопця, хоча дуже хотіла побачити його ще не раз.