Пропозиція Петренка.

Перед тим як піти в Бар Француз завітав в Депо.

 – Мої щирі вітання майстре! – входячи в майстерню, він привітав техніка, - Як ся маєш?

Ейнштейн сидів низько нахилившись над приладом, що нагадував мікроскоп. Від несподіванки він здригнувся. Не відриваючись від приладу, горбань підніс догори вказівний палець правиці призиваючи до тиші.

 – Привіт. Зачекай будь-ласка кілька хвилин.

 – Гаразд. Які проблеми? – потис плечима сталкер.

Він недбало кинув рюкзак в куток, а сам, присів на єдиний вільний стілець. Оглядівся. Окрім диво-приладу, та появи кількох дробовиків на стелажі, нічого не змінилося.

 «Схоже, що у Ейнштейна справи йдуть непогано. Замовлення на ремонт має. Судячи по відсутності запаху перегару не п’є. Виходить, що я вчинив правильно допомігши в скрутну хвилину незнайомому горбаню». – Вирішив Француз.

 – Лайно собаче! – пробурмотів Ейнштейн, відриваючись від мікроскопа.

Його обличчя було бліде. Очі мали признаки запалення.

 «Можливо я перецінив успіхи горбаня? Схоже, що він з горілки зістрибнув на наркотики? А що, і таке буває». – Промайнула тривожна здогадка.

Ейнштейн посміхнувся, немов прочитавши думки приятеля.

 – Це все від недосипу, - він махнув вказівним пальцем навколо обличчя, - Другу добу не сплю.

 – Ти б це… Зав’язуй з енергетиками, - сталкер кивнув головою в бік відра для сміття, заповненого вщент порожніми бляшанками.

 – Не в цьому справа! – відмахнувся горбань, - Пам’ятаєш ти мені гроші давав?

 – Бажаєш борг повернуть?

Ейнштейн знітився.

 – Та жартую я! Жартую, - засміявся Олег, - Чи це від радіації у вас у всіх так… Чи то гумор у мене невдалий такий?

 – Скоріш останнє, - пробурмотів горбань.

Француз уже відмітив про себе вразливість душі техніка.

 – Забудь про гроші друже. Чим я можу тобі ще допомогти?

Замість відповіді, Ейнштейн взяв зі стелажа двоствольний дробовик.

 – Ходімо дещо тобі покажу.

Приятелі через західні ворота залишили територію Депо. Технік шов попереду, сталкер, згоряючи від цікавості, слідом. Відійшовши приблизно на сотню метрів горбань зупинився. Злодійкувато оглядівся навколо. Француз відчував ледь не на фізичному рівні емоції хвилювання, але в них не було й краплі ворожнечі.

 «Цікаво, що він задумав?» - Подумав Олег.

Технік зупинився. Стиха пробурмотів:

 – Ні, не можу. Боюсь не попаду.

 – Не попадеш в кого? – перепитав Француз, не в змозі збагнуть причину дивної поведінки приятеля.

 – Не в кого - а в що, - сказав Ейнштейн, протягуючи зброю сталкеру, - Вибач, я сьогодні дуже хвилююсь. Тримай.

Він передав дробовик, і два мисливські патрони приятелю.

 – Бульдозер бачиш? – він указав на вгрузлий в землю гусеничний трактор.

 – Так. І що?

 – Поціль в нього.

До покинутого роботяги було приблизно сімдесят метрів. Гонта притис приклад до плеча. Повільно підняв ствол. І після того як вісь цілик – мушка – ціль співпали, нажав на спуск. Потужна віддача ударила в плече. Важка свинцева куля вилетіла зі ствола, і пролетів сімдесят метрів, ударила в бокову стінку кабіни. Наступної миті сталось те чого сталкер не очікував. Сталевий остов бульдозера огорнув червоно-жовтий спалах. Почувся потужний вибух. Вражену техніку на деякий час окутало чорним димом. У Олега склалося відчуття ніби він влучив в бульдозер із протитанкового гранатомета. Він близько хвилини стояв в заціплені, а потім запитав.

 – Що це було?

 – Я називаю це «Поліпшеними набоями», - вперше за весь час, посміхнувся горбань.

Посмішка була щира немов у дитини, котра похизувалась друзям новою іграшкою. Француз сумно похитав головою.

 – Боюсь друже тебе колись таки заарештують за виготовлення кишенькової зброї масового враження. На Нобелівську премію не розраховуй. Що ти ще задумав?

 – Є деякі напрацювання, - загадково посміхаючись, сказав Ейнштейн, - Але мені потрібні ще кошти, і артефакт «Бенгальський вогонь». Артефакт я можу купить це не проблема, тут їх пропонують мало не щодня, а от грошей не вистачає як банкіру совісті.

 – Гаразд, я принесу тобі гроші, і якщо повезе артефакт, - сказав сталкер, - Ой, піду я з тобою по одній справі як співучасник!

 – Не переживай друже! - технік дружньо ляснув міцною долонею приятеля по плечу, - Я зроблю таку штукенцію, що в радіусі кількох кілометрів не залишиться ні потерпілих, ні свідків.

Француз, під впливом побаченого, не виразив жодних сумнівів про те, що Ейнштейну не під силу це зробить.

 – Ну, щоб не пропадав набій, добав туди ще раз, - технік кивнув в бік бульдозера.

Сталкер ретельно прицілився, і вистрілив. На цей раз куля потрапила в моторний відділ. Коли приятелі підійшли до того, що залишилось від бульдозера, на їх чекала неприглядна картина: кабіна була знесена вщент. Важелі керування обвуглилися. Замість двигуна кілька жмень оплавленого метала. По-великому рахунку відносно неушкодженою залишилась лише ходова частина.

 – Ти можеш вдосконалити будь-який набій? – запитав Олег техніка.

 – Ні. Лише боєприпаси великих калібрів. Для того щоб відбулася активація потрібна критична маса певної ваги та об’єму. Для цього якнайкраще підходять свинцеві кулі від мисливської зброї.