Шахіст.

Його звали Шахіст. Скоріше за все, що в кінці переможної гри відкриваючи карти він любив примовляти:

«Вам шах і мат шановні».

А ще він був відомий як Флеш, або Два Пікових Туза. Скоріше за все в минулому житті, поза периметром, Шахіст був відчайдушним картярем та дрібним шахраєм. Причини того що спонукало його перетнути периметр він нікому не розповідав. У нього була мета як і у більшості ловців удачі - швидко розбагатіти. Але спираючись на немалий життєвий досвід чоловік не торопив події. Придбавши речі та зброю необхідні для виживання в умовах Зони він під наглядом ветеранів здійснив декілька рейдів за артефактами. Маючи гострий розум Шахіст швидко зрозумів, що добуток артефактів великих грошей не принесе, почав поволі утілювати в життя свій задум.

 Його план складався з двох частин. Перша й найлегша - зібрати необхідний первинний капітал. Це звісно було зв’язано з деяким ризиком. Але будучи вмілим гравцем з розвитими навичками шулера для нього це було нескладно. Шахіст грав дуже обережно, і щоб його не запідозрили в шахрайстві час від часу спускав невеликі суми. Щоб не привернуть до себе непотрібну увагу він не затримувався більше тижня-двох на одному й тому-ж самому місці. За декілька місяців Шахіст побував майже на всіх відомих базах де мешкали сталкери. Подорожуючи по Зоні він придивлявся до людей в пошуках напарника вкрай необхідного для здійснення другої частини свого плану. Несподівано для шахрая це виявилося непростою справою так як більшість сталкерів виявились людьми порядними. Нарешті на Затоні він випадково зустрів потрібного йому чоловіка. За звичку напиватися до втрати пам’яті звали його Гриша Абсент. За чаркою Шахіст натякнув на те що знає метод як не ризикуючи життям швидко розбагатіти. Абсент, котрий на той час вже встиг розчарувався в романтиці сталкерів, і декілька місяців вряд перебував у скрутному матеріальному становищі відразу ухопився за пропозицію нового знайомого. Занадто говірливого Григорія Шахіст вирішив використовувати «в темну» побоюючись того, що перебуваючи напідпитку Абсент кому-небудь не бовкнув зайвого.

 Прибувши на локацію Росток приятелі знайшли собі підходяще приміщення з сейфом, і почали скупку артефактів «Медуза». Це був найвідоміший та масовий артефакт який можна будь де зустріти в Зоні. Попит як і ціна на нього були мізерні. Шахіст відразу запропонував за «Медузу» подвійну ціну на відміну від тієї котру давали більшість торговців – дві тисячі. За тиждень приятелі скупили декілька десятків. Весь свій добуток вони спочатку складували в сейф, а потім почали звалювали насипом на підлогу в сусідню кімнату. В якийсь момент Шахіст засумнівався в реалізації свого плану так як щасливих власників «Медуз» виявилось значно більше ніж він розраховував. Але наприкінці тижня пропозиція почала повільно згасати. В неділю сталкери принесли лише декілька штук. В понеділок Шахіст підвищив закупочну ціну до трьох тисяч, що пробудило неабиякий ажіотаж серед місцевого люду. Новина стрімко рознеслась по Зоні. На Росток потяглись сталкери з усіх округ. Протягом тижня кількість артефактів майже подвоїлась. На початку третього тижня Шахіст підняв закупівельну ціну до чотирьох тисяч, чим визвав безліч різноманітних пліток та слухів. В пошуках над прибуткового артефакту сталкери почали прочісувати всі відомі локації. Але незважаючи на всі їх старання за весь тиждень вони знайшли всього декілька «Медуз». В понеділок пункт прийому виявився зачинений. Натомість Шахіст в барі «Сто рентген» під час сніданку заявив про те, що їде за периметр за готівкою, але через тиждень повернеться для того щоб в майбутньому скупати славнозвісний артефакт по фантастичній ціні в десять тисяч гривень.

 Заява Шахіста визвала нову хвилю ажіотажу та пересудів. Спокій зберігав лише один чоловік на прізвисько Змій. В близькому колі його так назвали за підступність, а ще за те, що при розмові чоловік сильно шепелявив. Якби там не було Змій єдиний хто точно знав наперед який наступний хід зробить Шахіст.

Наступного дня після того як Шахіст покинув Росток. Змій ближче до вечора зайняв зі своїми приятелями один із столиків. Вони накупили випивки та закуски, і під приводом того що в Змія сьогодні день народження, влаштували банкет.

 «Ну, що ж приятелю, замість покеру ти вирішив зі спільнотою розіграти партію в шахи? А я натомість зіграю з тобою в Чапаєва! Не один ти розумник читав книжки американських класиків»! – Думав Змій, похмуро спостерігаючи за публікою.

Приблизно о шостій в Бар навідався Абсент. Він, як завжди, замовив пляшку горілки з яєчнею, усівся за вільний столик, прийнявся вечеряти. Зачекавши деякий час Бармен нетерплячим жестом покликав його до себе. Розчинив дверцята стійки, провів сталкера до окремої кімнати в якій проводив скупку хабара, або вів таємні переговори.

«Рибка клюнула»! – Погладжуючи родимку на лівій щоці, посміхнувся Змій.

 – Абсент, ти знаєш, що я чоловік діла, отже пропоную відразу перейти до справ, - сказав Бармен.

 – До справ так до справ, чому б і ні, - пожавши плечима, байдуже відповів сталкер.

 – Шахіст повернеться через тиждень щоб продовжити скупку?

 – Так. Це ні для кого не секрет, - козиряючи сірником в зубах, сказав Абсент.

 – Ти з ним на паях? – обережно продовжив торговець.

 – Ну, то й що? – підозріло спитав Абсент.

 – Я хочу викупити твою частку артефактів. Я гарно заплачу.

 – Бармен, ділові люди спілкуються мовою цифр, - твердим голосом сказав сталкер.

 – Ну, що ти скажеш якщо я тобі запропоную скажімо п’ять тисяч за артефакт?

 – Здається хтось казав що він ділова людина! – глузливо гмикнув Абсент, - Сім, інакше я іду спати.