6

Віктор з болем в очах дивився на дівчину. Не міг пробачити собі, що його серце так швидко впустило її до себе. Відчував – їй не можна довіряти, але тоді бачив у цьому рудоволосому ангелу краплю надії на щасливе майбутнє. Кіра чомусь не поспішала натискати на курок, дивилася в його очі та вагалася. Віктор не витримав цього морального тиску:

- Як ти могла так переконливо розігрувати, що маєш до мене почуття? Я повірив тобі, ти світилася радістю поруч зі мною. Знаєш, краще вбий мене і позбав цього болю. Чому ти це зробила?

По обличчю дівчини потекли сльози. Її рука затремтіла, виказуючи внутрішні хвилювання. Ледь тихо, немов боялася, що її слова почує Литвиненко, вимовила:

- Він змусив мене. Пробач.

- То стріляй, чого вагаєшся? Тебе ж і зараз змушують, правда?

Очі Віктора палали розчаруванням. У цій дівчині він бачив промінчик сонця у житті, а зраз це все виявилося оманою, майстерною грою заради помсти. Кіра міцно стиснула губи. Здавалося вона бореться зі своїми сумнівами. Зрештою, кинула прощальний погляд на слідчого:

- Вибач за все. Я кохаю тебе.

Ці слова стали несподіванкою для обох чоловіків. У грудях Віктора зародилося тепло, яке розходилося усім тілом. Не зважаючи на її вчинки, відчував – цього разу вона з ним щира. Кіра націлила зброю на Павла та вистрілила в нього. Його нога покрилася червоною плямою і чоловік лаючись, впав на підлогу. Звук поліцейських сирен налякав Кіру. Пістолет упав з тендітних рук,  дівчина відчинила двері та вибігла на вулицю.

Віктор на мить завмер від несподіванки, розумів, повинен затримати Кіру, не дозволити втекти тій, що проникла в його серце. Кинувся за нею, але на порозі зустрівся з поліцейськими. Вони побачили пораненого Литвиненка і затримали Віктора, як головного підозрюваного, не даючи можливості вийти з будинку.

Пів року минуло з часу втечі Кіри. Для неї цей період був наповнений душевними тортурами. Почуття провини й досі картало серце та не давало зітхнути на повні груди. Раніше вона вважала, що мережа – це її життя. Тепер розуміла, що насправді, інтернет лише поєднує її з тим, до кого тягнеться душа. Спочатку,  не наважувалася писати Віктору, але бажання попросити вибачення перемогла і через два тижні, вона зважилася. Відправила перше повідомлення із зашифрованої ІР адреси. Він відповів, у доволі грубій формі, проте дівчина знала – заслужила. Поступово його серце почало танути й ось вони уже пів року активно переписуються.

Буває, що стосунки зароджується в інтернеті та продовжуються у реальному житті. У цій історії – все вийшло навпаки, в мережі вони продовжилися. Це була єдина нитка, яка пов`язувала дівчину з коханим. Коли пів року тому, вона зізналася у своїх почуттях, то були лише зародки любові, а тепер воно переросло у справжнє кохання. Кіра з нетерпінням чекала, коли Віктор відповість на повідомлення, а їхні переписування тривали годинами. Щоразу писала із зашифрованих акаунтів, пам`ятаючи про свою безпеку. Їй дуже хотілося побачити Віктора і навіть декілька разів спілкувалися по відеочату, проте це не замінило живого спілкування. Бажала доторкнутися до нього, відчути гарячий подих на своїх вустах та повністю розчинитися у ньому. Чоловік переконував, що пробачив, благав про зустріч, але Кіра боялася. Закралися сумніви у його щирості. Можливо, він хоче лише помститися та спіймати її, ув`язнити за всі злочини й зловтішатися своєю перемогою. Листування в мережі стало для неї як мана, потреба без якої не могла жити та сенсом її самотнього існування.

Нарешті Кіра зважилася перевести віртуальне спілкування у реальне. Вирішила ризикнути й довіритися Віктору. Вчора вона навмисне не зашифрувала свою адресу, за її підрахунками чоловік має вже ось-ось з'явитися перед очима. Вона неймовірно скучила, туга роздирала душу на частини. За хвилину зустрічі дівчина готова провести декілька років у в`язниці.

Кіра відпочивала на лежаку у крислатому капелюху під звуки Чорного моря. Полум`яні пасма волосся вільно спадали на плечі, а очі від спекотного сонця захищали темні окуляри. Крихітний купальник закривав усі потрібні місця і, здавалося, вона безтурботно лежить та засмагає, хоча насправді дівчина знаходилася в мережі. Грізна тінь нависла над нею і вона перевела погляд на постать, що затьмарювала Сонце. Її серце забилося частіше, коли впізнала Віктора. Він таки приїхав. Зараз цікавило лише одне – він прибув заради помсти чи й справді має почуття, про які говорив. Чоловік злегка посміхнувся і знайомий голос викликав у тілі танець мурашок:

- Знову в мережі?

- Я завжди в мережі.

Дівчина сіла на лежак, Віктор примостився поруч. У ній вирували емоції, бажання обійняти та пригорнутися до рідного тіла повністю заволоділи нею. Він мовчав. Не поспішав щось говорити й це породжувало хвилювання у її душі. Кіра уважно вдивлялася у його обличчя, намагалася розгледіти та відгадати наміри, з якими прибув чоловік. Не могла більше себе мучити та зважилася запитати першою:

- Ти приїхав мене ув`язнити?

- Ні, але маю намір навіки прикувати тебе до себе.

Наче на підтвердження своїх слів, він накрив її вуста жадібним поцілунком. Дівчину захопили почуття ейфорії, які вона раніше не відчувала. Розслабилася і повністю віддалася їм. У неї виникло бажання відгородитися від усього світу з цим чоловіком, залишитися з ним наодинці та заховатися у непробивний кокон. Вперше, за тривалий час, вона від`єдналася від мережі свідомо і зрозуміла – ніщо не замінить реального спілкування.