3

Кремезний лисий чоловік, який тримав зброю, лише одним своїм виглядом вселяв страх та змушував тремтіти. Зміряв Кіру лінивим поглядом та спокійно, ніби говорить буденні речі, мовив:

- Тобі привіт від Юрія. Добровільно підеш з нами, чи тебе поранити й понести на плечах?

Позаду чоловіка з`явився ще один гість. Високий блондин із міцною статурою був дещо молодшим за свого спільника, але не менш грізним. Кіра постала перед примарним вибором, хоч насправді варіантів у неї не було. Сподівалася, що Віктор не підведе та виконає свою обіцянку. Дівчина перекинула руді локони волосся назад, які вперто падали на обличчя.

- Я піду, все одно хотіла з ним поговорити.

Впевнено наблизилася до громили, але він не поспішав звільняти прохід чи опускати зброю. Хижо зіщулився та пригрозив:

- Щоб без витівок. Будеш слухняною дівчинкою, залишишся неушкодженою.

Цими словами він ніби підкреслив свою важливість та, задоволено посміхнувшись, зробив крок убік пропускаючи дівчину. Кіра пройшла до коридору та взула свої сліпучо білі кросівки, оскільки, як розмірковувала дівчина, в них легше тікати. Погляд блондина пропалював спину, вона ніби не помітила цього та хотіла відчинити двері. Пальцями доторкнулася до дверної ручки й відчула холодну долоню на своїй руці. Контакт з чоловічою шкірою викликав неприємне відчуття, ніби тисячі крижаних голок встромили у тіло.

- Я сам відчиню, ти йтимеш позаду мене у супроводі лисого.

Кіра кивнула та забрала свою руку, звільняючи її з крижаного полону. Чоловік вийшов у під`їзд, дівчина вирушила слідом. Він спустився на дві сходинки униз та зупинився, підозріло оглядаючись. Почулися швидкі кроки, що доносилися від сходів. Це підіймалися оперативники. Зненацька двері сусідньої квартири відчинилися і з помешкання баби Галі вибіг Віктор. Націливши зброю на злочинців, владно озвучив наказ:

- Не рухатись! Повільно розверніться та покладіть руки на стіну.

Це була несподіванка для порушників закону. Вони гадали, що ця дівчина легка здобич та ще у квартирі заховали пістолети. Оточені як жертва хижаками, змушено виконали наказ. На їхні руки одягнули наручники та вивели з під`їзду. Кіра, вражена побаченим, залишалася стояти на місці. Віктор вчинив не так, як вони домовлялися і дівчина зрозуміла – легко з цим звіром не буде. Він відчинив двері та змахнув рукою, запрошуючи господиню додому. Як тільки вони опинилися в коридорі, Кіра не витримала:

- Я звичайно вдячна, що ти звільнив мене від товариства тих здорованів, але як ми тепер знатимемо, де переховується Юрій?

Чоловік, навіть не позбувшись від своїх черевиків, впевнено пройшов на кухню. Поводився так, ніби бував тут досить часто.

- Не хвилюйся, мої люди знають, як добути інформацію. Ці негідники зізнаються, куди повинні були тебе доставити, й ми обов`язково навідаємося туди. Знаю, ти хотіла зустрітися з Юрієм, але я вирішив не ризикувати твоїм життям. Не було потреби дозволяти тебе викрадати та слідкувати за ними.

Кіра ображено надула губки. Не подобалося те, що слідчий самовільно змінив план, а її навіть не попередив. Віктор не мав наміру надовго затримуватися у квартирі. Оглянув приміщення і впустив двох оперативників.

- Поки мене не буде, за тобою наглянуть ці хлопці. Це заради твоєї безпеки.

Кіра розуміла, чоловік піклується не про неї, а про те, щоб вона не втекла і, якими б завуальованими фразами він це не називав, йому не вдалося приховати від неї істину. Нічого, цей хижак ще навчиться їй довіряти, адже плани в неї були далекоглядні. Залишивши пильнувати дівчину, сам  відправився на допит затриманих. Повернувся аж увечері. Похмурий та невдоволений звернувся до своїх колег:

- Можете йти додому, я залишуся. – Як тільки вони зникли за дверима, Віктор сів на кухонний табурет. Темні кола під очима виказували його втому. На запитальний погляд Кіри скупо повідомив: - Твої гості вказали на закинуте приміщення, де нікого не було. Клянуться, що їх найняли, щоб привести тебе і більше вони нічого не знають. Замовлення їм надійшло через електронну пошту, аккаунт якої видалений і звісно ж IP-адреса комп’ютера зашифрована. І тепер я хочу почути, чому ти така геніальна цього не знала?

- Чому не знала? Знала. Я ж тобі повідомила, що Юрій бажає схопити мене. Про більше ти не запитував.

Віктор нервово взлохматив своє чорне волосся. Ця дівчина доведе до сказу. Замовчує важливу інформацію, а у кінці звинувачує його. Юрій втік і тепер доведеться чекати поки він знову запалиться бажанням схопити дівчину або зробить помилку та викаже своє місце перебування. Чітко вимовляв кожне слово та уважно стежив за реакцією дівчини:

- Заради безпеки я ночуватиму у твоїй квартирі. Знайдеться для мене місце десь на килимку?

- Я мала намір запропонувати тобі диван, але якщо бажаєш килимок, то він повністю у твоєму розпорядженні.

Кіра задоволено посміхнулася та набрала у тарілку ситну вечерю. Підозрювала – чоловік добряче зголоднів. Пізніше вона розстелила йому обіцяний диван і Віктор, побачивши чисті простирадла, повністю знехтував килимком.

Вранці дівчина чаклувала над сніданком. Зовсім скоро квартиру наповнив аромат млинців. Віктор уважно спостерігав за її рухами, вправними й точними. Зараз вона дуже нагадувала йому покійну дружину, яка готувала найсмачніші млинці у світі. Скуштувавши ці, він ніби перенісся в той час, коли був щасливо одружений. Кіра надто схожа на неї й спогади про кохану боляче відзивалися у серці. Чоловік не забував – перед ним злочинниця, тому весь час залишався на сторожі. Вони намагалися спіймати Юрія. Кіра прогулювалася містом, безрезультатно намагаючись виманити Савського. Розшук нічого не дав, складалося враження, що вони полюють на невидимку. І ось, нарешті на третій день Кіра задоволено повідомила: