Ернест фон Едерн — людина, яка досягла влади тільки завдяки своїй хитрості й невеликого магічного потенціалу. З раннього дитинства він завжди заздрив старшому братові, вважав себе набагато кращим за нього і гідним трону короля Феліра, тому і вбив його.
Нарешті отримавши владу, Ернест став для громадян людиною, яка несе з собою смерть. Людям стало не вистачати їжі, в наслідок чого почався масовий голод в містах Феліра. Незабаром для жителів країни отримали недоступність гроші та ліки, завдяки чому зросла бідність і кількість важкохворих. Життя фелірців перетворилася в суцільне пекло. Але є надія, нехай і маленька, вона все ж є. А значить для Феліра не всі ще закінчено.
В один із днів в академії "Срібна троянда" оголосили про прибуття короля, який вирішив провідати директора, свого посіпаку. Вся академія на вухах ще з самого ранку. Вчителі почали збирати свої папери і інші важливі документи, весь час прокручуючи в головах зловісний образ правителя. Але у кожного свої таргани в голові. Вчителів магії хвилювало лише, аби не закрили академію і вони залишилися без роботи. Решта вчителів хвилювалися тільки про те, щоб отримати ще більше грошей у своїй кишені. У тому числі й директор.
Всі учні дуже нервували. Адже їм варто поводитися дуже елегантно і виховано перед главою держави. Але найбільше хвилювався Рональд. У цей день він вперше побачить свого ворога і йому треба буде стримуватися, щоб не нахамити та не виплеснути всю свою лють. Адже якщо він це зробить, то видасть себе з усіма почестями, а це буде дуже погано. Хлопець стояв перед дзеркалом і довго зав'язував краватку, обдумуючи майбутню зустріч.
-Хвилюєшся? - запитав, увійшовши до кімнати, Маркус й сів на своє ліжко. У гуртожитку "Срібної троянди" давно учні звичайного і магічного факультетів ділять кімнати один з одним. Так вони живуть три роки до кінця навчання в академії. Це з урахуванням спеціальної програми навчання, коли учні вивчають необхідне тільки за один рік.
- Трохи. Головне, щоб я утримався від гніву до цього мерзотника.- під словом "мерзотник" Рональд звичайно мав на увазі свого дядька, якого навіть "дядьком" називати противно.
-Ти впораєшся. - Маркус посміхнувся. - Врешті-решт це наш спільний ворог. Я захоплююся тобою, брате. Ти точно знаєш чого хочеш від життя. Ти розумний, сміливий і ...
-І ...? - Рональд обернувся до брата.
-І в тебе є магія! - різко вигукнув Дерман, чим викликав посмішку в Едерна.
-Маркусе, мені здається, що ти мені заздриш.
-Я не заздрю !!! - голосніше крикнув Маркус і Рональд взяв його обличчя за щоки, дивлячись в очі.
-Що ти таке кажеш? Звичайно ти заздриш мені. Але припини забивати свою голову такими дрібницями. Твій батько кував магічну зброю, а значить в тобі теж є якісь магічні задатки.
-Але ...
-Ніяких "" але" ! Ти впораєшся з дорученням твого батька. А тепер ходімо. - Рональд відкрив двері й вийшов з кімнати.
У коридорі він зіткнувся з Елеонор і у неї з рук впало її дзеркало, в яке вона вдивлялась в той же час розмовляючи зі своєю подругою.
- Дивись куди йдеш! Чи ти сліпий! - прокричала дівчина, встигнувши зловити дзеркало.
- Я не сліпий, на відміну від деяких принцес. - вимовив хлопець насупившись.
-Ходімо, Алісо, нічого нам витрачати свій дорогоцінний час на цих Дерманів. - хмикнула Елеонор, стримуючи свій гнів і пішла вперед.
- Маркус, ходімо. А то ми встигнемо! - вимовив Рональд, навіть не дивлячись в сторону дівчат.
-Добре! - крикнули в один голос Маркус та Аліса.
Але як би вони не хотіли розійтися, їм все одно доводилося йти разом до головної зали академії, в якій і будуть вітати короля.
У залі вже стояли по обидві сторони від простеленої червоної доріжки всі учні обох факультетів, які відрізнялися лише шкільною формою.
Форма учениць факультету магії складалася з: білої блузки поверх якої був темно-синій фрак із короткими рукавами-ліхтариками, а на шиї був зав'язаний бант з синьої стрічки; також була пишна чорна спідниця і такі ж чорні колготки; взуттям були білі балетки. Форма учнів факультету магії в свою чергу з: того ж темно-синього фраку, але вже з довгими рукавами, тієї ж білої сорочки; замість стрічки синя краватка; штани були чорними як і взуття.
Форма учнів звичайного класу відрізнялася тільки деякими її елементами: у дівчат замість спідниці з блузкою була біла сукня, і так само замість фрака темно-синя жилетка, колготки теж були білі; у хлопців так само замість фрака був темно-синій піджак. Ті,хто щойно прийшов, приєднались до группи своїх однокласників.
Хвилина і в зал входить він — Ернест фон Едерн, нинішній король Феліра і заклятий ворог Рональда. Хлопець, помітивши правителя злегка насупився. Хоча зовнішність чоловіка може зачарувати будь-яку жінку: довге каштанове волосся досягало довжиною королю до поясниці, два довгих пасма обрамляли обличчя і спадали з плечей на груди; на підборідді зовсім не було щетини; струнка фігура з вельми розвиненими м'язами; суворі риси обличчя надавали мужності, а в темно-зелених очах не можна було розгледіти якоїсь конкретної емоції. Одягнений правитель, як і належить людині в чиїх руках сотні життів його громадян, в: дорогий із золотою вишивкою по краях темно-зелений костюм, під піджаком якого була біла льяна сорочка, воріт якої був піднятий вгору й обв'язаний гарним платком з дорогої тканини, який закріплювався золотою брошкою; на плечі була накинута темно-синя накидка так само прикрашена золотою вишивкою.
Король, проходячи між групами учнів, розглядав кожного, немов шукав винного в тяжкому гріху. Раптом він зупинився перед самим Рональдом й невдоволено подивився на його обличчя. Здається зараз ситуація загострилася до краю.
- Чого ти дивишся на свого короля з таким невдоволеним обличчям? У тебе є якісь наміри або ти не радий бачити свого правителя здоровим? - промовив чоловік, вдивляючись юнакові в очі .
- Ні, що Ви, Ваша Величносте. Я не маю ніяких намірів і я дуже радий бачити вас цілим й неушкодженим. Просто це дуже хвилююче зустрічати Вас в нашій академії. - ледь вичавив із себе ці солоденькі слова хлопець й перестав хмуритись. Зараз він хотів добре побити себе за сказане, адже його совість не дає бути люб'язним зі своїм ворогом.