Частина 20

○ ◇ ○ ПІШАК: ВОРОГ НЕ СПИТЬ ○ ◇ ○ 

Чутки про загибель герцога Грегорі де Норке під завалами будинку швидко дійшли вух короля. Ернест лютував, адже хтось невідомий постійно вставляє палиці йому в колеса. Цього разу у короля відібрали найкращий інструмент для залякування народу. Привселюдні страти були чудовим способом управляти людьми через страх й на деякий час відтермінувати чергове повстання.

Цього разу Ернест сидів не у тронній залі, а у своєму робочому кабінеті, де він розбирав цілу гору документів зі звітами від своїх посіпак та писав нові укази. Кабінет був обладнаний як і личить особистому приміщенню правителя. Білі високі стіни зі золотими рельєфами на стикові зі стелею, а на одній із них висів портрет самого Ернеста у повний зріст, на якому він розслаблено розкинувся на троні з усіх сторін обставленого квітами та двома його портретними статуями. Цю картину намалював знаменитий фелірський художник Уолдо Третті, звісно ж під страхом смерті. Бо ніхто при звичних обставинах не стане малювати портрет чи робити скульптуру короля тирана. Крім картини біля стін стояли книжкові шафи виготовлені із дуже рідкісного та дорогого у Фелірі темного дикого дуба. Оскільки ця деревина є цінною диковиною, дозволити собі меблі з неї могла лише королівська сім'я. З цього ж дерева було зроблено крісло та письмовий стіл, за яким зараз сидів Ернест. Стіл мав різьбу у вигляді візерунку зі сонць, лози та різноманітних квітів, а крісло мало м'яку оббивку червоного кольору. Також на білій мармуровій підлозі розміщувався великий червоний килим, з вишитим на ньому золотим заплутаним візерунком.
У цей пасмурний день до короля зайшов Джонатан Ротредж й схилився на коліна перед ним.

- Ваша Величність, я чув про загибель герцога Норке. Шкода, адже тепер ви не зможете залякувати, як раніше, народ стратами. Може мені підшукати когось нового на роль ката?

Від слів свого підопічного Ернест, який раніше сидів й нервово заповнював документи, вдарив кулаком об стіл й піднявся з місця.

- Годі! ЗАМОВКНИ, РОТРЕДЖ! МИ НЕ МОЖЕМО ДОВІРЯТИ БУДЬ-КОМУ, ЗАПАМ'ЯТАЙ ЦЕ ВЖЕ НАРЕШТІ! Більше не буде жодних страт! Я сам буду піддавати тортурам в'язнів! А тепер ГЕТЬ з моїх очей!

Ротредж піднявся й вийшов з кабінету короля, а сам король знову сів за свій стіл й заговорив в дзеркало, в якому зобразилась чорна тінь біля нього.

- Доручаю це тобі, вірний мій товаришу. Можеш в такому випадку використовувати моє тіло, ти ж уже давно ним не користувався.
Тінь у дзеркалі усміхнулася.

Наступного дня ​Рональд з хлопцями знову вийшов роздавати ще один мішок провіанту на площу. Вчорашні події дуже сильно засіли у хлопця в голові. Аліса виявилась хранителем тури й тільки вчора пробудилась, чим спричинила обвал будинку. Але завдяки їй вони позбулися одного з найбільш наближених посіпак короля - його ката герцога Грегорі де Норке. Тепер масові страти точно скасовуються, хіба що дядько Рональда знайде заміну втраченому слузі.

Звістка про "Білу сову" почала швидко поширюватися містом, тому все більше людей приходило на площу просити допомоги. Раптом, коли Маркус і Роберто хотіли розв'язати мішок, їх групу оточила королівська гвардія.

- Організація "Біла сова", ім'ям Його Величності короля Ернеста фон Едерна, наказую вам здатися і припинити свою діяльність, інакше вашу організацію буде ліквідовано! - сказав заступник командира гвардії й оголив свій меч. Рональд здивувався, але не розгубився, все йде за його планом. Король дійсно швидко відреагував на найменший супротив його вже установленій системі правління. А значить, ворог намагається захиститися, погрожуючи покарати всіх не згодних з ним.

- Ми не збираємося виконувати накази короля-вбивці і його посіпак! - Рональд оголив свій меч і кивнув своїм товаришам, ті теж дістали свою зброю. Між гвардійцями й членами організації "Біла сова" розпочалася справжня бійка.

Тим часом з-за рогу за боєм спостерігав білявий юнак, що приховував своє обличчя під капюшоном потертої накидки. Бій закінчився перемогою Рональда і його товаришів. Гвардійці здалися і відступили, а хлопці повернулись до маєтку Алоре та помітили лист від незнайомця. Рональд взяв лист і почав його читати.
 

"Дорогий Рональд фон Едерн, я щиро захоплююсь вашими вчинками. Я ціную те, що ви робите для громадян Феліра й бажаю допомогти вам у вашій благородній справі. Я бажаю надати вам всю необхідну інформацію про короля Ернеста, головнокомандувача армією і командира королівської гвардії Джонатана Ротреджа, та інших посіпак Його Величності. Якщо вас зацікавила моя пропозиція, то будь ласка, приходьте завтра до закритого історичного музею о шостій тридцять вечора. Я буду вас чекати на місці. До зустрічі, мій принце.
Щиро ваш, Л. Р. "

Рональд дуже здивувався. Раптовий лист викликав в юнакові зовсім різні думки. Невже у них вже зараз з'явився союзник на стороні короля Ернеста? Чи це ворог заманює їх в пастку? Звідки цей Л.Р. знає його справжнє прізвище? Адже про його приналежність до королівської династії Едернів знають лише його товариші із "Білої сови", екіпаж "Темної німфи" й названий батько Джо Дерман. Невже хтось міг промовитись комусь в місті? Це навряд чи.

- Роне, ця людина знає про Джонатана Ротреджа - чоловіка, який вбив мою матір. Я хочу з ним побачитися. Запроси його до нас. - сказав Роберто і Рональд написав та відправив лист у відповідь.
 

"Містер Л.Р., я щиро вдячний вам за допомогу. Вас зустрінуть мої люди й приведуть на зустріч зі мною. Ми все обговоримо при зустрічі. Прошу вас не робити спроб завдати мені чи моїм людям якої-небудь шкоди. В іншому випадку ви дуже пошкодуєте про це.
Щиро ваш, Р. Е."