Частина 19

○◇○ ТУРА:  ХЛОПЧИК, ЩО ЛЮБИТЬ БІЛЬ○ ◇ ○ 

(25 років тому)

Маєток герцога Норке. Герцог Норке мав залежність від азартних ігор й часто програвав майже всі зароблені гроші. Також ж чоловік часто повертався додому напідпитку, від чого страждали його дружина й донька, на яких він постійно підіймав руку під дією спиртного. Герцогиня постійно ховала від п'яного чоловіка у своїх обіймах сина, маленького Грегорі. Але сам хлопчик чомусь постійно дивився на заплакане обличчя матері й десь в глибині душі він хотів знову й знову бачити цей біль, ці сльози, йому подобалось споглядати за чужими стражданнями. Що було явно не звичним й досить дивним.
В один день герцогиня сильно захворіла й через нестачу ліків та грошей, щоб заплатити за приїзд лікаря, вона невдовзі померла. Тому найближчим часом в герцогстві Норке була оголошена жалоба за померлою герцогинею.
- Ви тільки подивіться, юний пан Грегорі навіть сльозинки не пролив на похороні герцогині. Він тільки усміхається весь час. - промовила одна зі служниць своїй подружці. Десятирічний Грегорі стояв біля могили матері й усміхався, наче йому було дуже радісно на душі.

(17 років тому)

Пройшло вісім років. Герцог Норке зовсім спився й помер через рак печені. Його титул перейняв молодий Грегорі. Всупереч своєму віку, молодий герцог був ще гіршим господарем ніж його батько. Він почав скуповувати на чорному ринку знаряддя для тортур, зробив у своєму підвалі кімнату тортур й часто несправедливо мучив в ній прислугу. Люди, які побували в тій підвальній кімнаті, говорили, що герцог спостерігав за їхніми стражданнями з задоволеною усмішкою і йому подобалось споглядати за болем інших.
Чутки про герцога садиста швидко дійшли до вух Ернеста фон Едерна. На той час йому було дев'ятнадцять й був другий рік, як принц незаконно зайняв трон. Ернест тільки починав вести свою тиранію проти народу Феліра й шукав собі вірних соратників. Тоді молодий король приїхав з незапланованим візитом в маєток герцога Норке.
- До мене дійшли чутки, герцог Норке, що ви полюбляєте спостерігати за чужими стражданнями. Я пропоную вам вигідну угоду. - промовив Ернест, сидячи навпроти герцога в вітальні та випивши трохи чаю.
- Що за угода, Ваша Величність? - спитав зацікавлений Грегорі.
- Народ все ніяк не хоче підкорятися моїй владі. Я хочу, щоб ти виконував роль мого ката. Ти будеш страчувати людей й будеш спостерігати за їхніми стражданнями, а у мене буде все менше й менше невірних мені громадян. Що скажеш, хіба не вигідні для обох із нас умови? - король знову посміхнувся. Герцог трохи повагався й врешті-решт погодився на співпрацю з королем.
З тих пір герцог Грегорі де Норке став катом короля Ернеста фон Едерна й страчував усіх невірних короні людей. Його кімната тортур була переміщена з підвалу маєтку у старий покинутий будинок в столиці королівства.

(9 років тому)

Одного дня король знову покликав до себе герцога Норке. Грегорі негайно прибув до королівського палацу. Король Ернест чекав його у тронній залі.
- Маю для тебе важливе завдання, Грегорі. Недавно в Авердіші на головній площі спіймали групу асасинів повстанців, вони планували напасти на мій палац й вбити мене. Моя гвардія арештувала сьогодні їхнього лідера Пітера Фріса, я наказую тобі сьогодні ж провести публічну страту повстанців на гільйотині. Збери увесь народ, нехай усі побачать, що мені, Ернесту фон Едерну, не варто ставати на шляху!
Грегорі поклонився й пішов виконувати наказ короля.
В той же самий день групу повстанців привселюдно стратили на гільйотині. Серед народу посіялась паніка й страх. Це була перша привселюдна страта тих, хто вирішив піти проти режиму панівного короля-тирана. Усі люди стояли німі від жаху й ніхто навіть не звернув уваги на сріблясто волосу десятирічну дівчинку, що стояла десь в загальному натовпі й кликала свого тата дико плачучи, та на білявого хлопчика, який з огидою споглядав за тим як генерал виводив арештантів до смерті на ешафот.
Після страти тіла страчених повстанців передали темним магам для проведення різних темних ритуалів. Грегорі де Норке ж прийшов до короля з доповіддю.
- Страта пройшла як слід, мій королю. - промовив герцог, схиливши перед королем голову в поклоні.
- Чудова робота, Грегорі. На сьогодні ти вільний. Як тільки знову потрібно буде когось стратити, я тебе викличу. - Ернест явно був дуже радий почути, що все пройшло успішно, тому як тільки герцог покинув тронну залу залився божевільним сміхом.

(Теперішнє)

Герцог Грегорі де Норке опинився під завалами старого будинку. Всі його кістки були зломлені й роздавлені великими брилами каміння. Чоловік згадував усе своє життя - від народження аж до зустрічі з юною Фріс і її товаришами. Й раптом перед очима сплинув образ матері, такої ніжної, чистої й красивої жінки. Жінки, яка наперекір білю, переховувала за своєю спиною чи у своїх обіймах свого маленького сина від ударів п'яного чоловіка. Й на похоронах цієї жінки Грегорі навіть не заплакав від горя, а лише усміхався. А потім став чоловіком, який не гідний називатися її сином. Став вбивцею багатьох невинних людей й тепер сам на порозі смерті, зовсім один... без нікого.

Герцог Грегорі де Норке помер у віці тридцяти п'яти років під завалами будинку, проживши жалюгідне життя королівського цуцика, якого використовували для страт несправедливо засуджених громадян королівства.