Частина 12

○◇○КІНЬ: ПОШУКИ СКАРБІВ ФРІДРІХА ПЕРШОГО ФОН ЕДЕРНА ○ ◇ ○

На наступний день піратський корабель "Темна Німфа" поплив на північний-схід прямо до столиці, в ближніх водах якої, подейкують, заховані скарби першого короля Феліра — Фрідріха першого фон Едерна. Цей чоловік був великим воїном, справедливим правителем і всебічно розвиненою людиною. Він зміг об'єднати місцеві племена й заснувати свою державу, ухвалив закони й уклав договори з сусідніми державами, що колосально допомогло розвитку молодого королівства. Більшість фелірців вірять в те, що одного разу їх великий король  переродиться в новому тілі, щоб покласти край тиранії їх нинішнього правителя.    
              Існує легенда, що одного разу королівству загрожувала небезпека пограбування з боку сусідньої країни, тому, щоб якось розв'язати проблему, король наказав все золото зі скарбниці втопити в ближніх водах столиці, а замість справжніх грошей підсунути викрадачам пофарбовані прибережні камені. План спрацював й люди повинні були виловити все втоплене золото, як Фрідріха першого раптово отруїли смертельною отрутою, а його спадкоємець знайшов великі оклади золота і срібла в печері недалеко від столиці. Так всі забули про схований десь на дні моря скарб першого короля. 
            Минуло багато років і тепер прямий нащадок Фрідріха першого, Рональд фон Едерн, відправився на пошуки втраченого скарбу разом з екіпажем корабля "Темна Німфа". У каюті капітана з самого ранку лунає розмова між капітаном і молодим принцом.
— Так, з курсом розібралися. Рухаємося на південь в бік столиці. —   каже Роберто, вдивляючись в карту, але раптово зупиняє свій погляд на одному із символів і тицяє в нього пальцем. —   Але що це за каракулі, зрозуміти не можу.
— Тут розташовані гори й вони прямо перед в'їздом в місто. Там може бути якась підказка про місце знаходження скарбів. —   відповів Рональд і вказав на символ, намальований прямо під знаком гір. 
— Швидше за все цей символ щось означає і знайти його значення ми зможемо, піднявшись на вершину гори.
Роберто задумався, вийшовши на палубу, оголив свою шпагу й направив її в небо.
— Опустити вітрила! Підняти якір! Курс на Авердіш! —  дав наказ морякам капітан.
— Так капітан! —  прокричали пірати й розділилися на дві групи. Одна група спустила вітрила, друга підняла якір і про всяк випадок перевірила гармати. Ніхто не може знати коли на них нападе королівський флот. Розен піднявся до штурвала і спритно його повернув, повертаючи корабель на південь, подивляючись на компас. Рональд теж не байдикував, він розбирався зі значенням позначень на карті. А Маркус допомагав боцману Пітту зі сніданком для команди. 
             Перший день плавання пройшов без перешкод, другий теж, як і третій з четвертим. Але на п'ятий день почався сильний шторм як тільки пірати почали підпливати до Авердішу.
— Капітан, троси зараз порвуться, без вітрил ми можемо втратити контроль над кораблем! — прокричав Боб, намагаючись міцно прив'язати троси до щогли. Роберто, міцно тримаючись за штурвал, намагався утримати корабель на плаву. Рональд, почувши дивний спів, закрив вуха руками й вийшов на палубу.
— Що це за дратівлива пісня? Голова вже болить.
Слідом вийшов Маркус з затичками у вухах.
— Всі закрийте вуха, якщо не хочете опинитися на дні океану! Це співають сирени! —   прокричав брюнет, оглянувши всіх піратів.
— Я не можу відпустити штурвал або втрачу контроль над кораблем! Я ж капітан! —  прокричав Розен і відчув, як йому в вуха заткнули затички. Ніхто на кораблі тепер не чув гіпнотичну пісню морських чудовиськ. Море стало ще більш неспокійним. Величезні хвилі гойдали піратське судно в різні боки, ніби граючись з кумедною іграшкою. Незабаром роздратовані сирени попливли назад на морське дно. Моряки зітхнули з полегшенням лише, коли шторм потихеньку почав згасати й вийняли затички з вух.
— Капітан, прямо по курсу скелі! Ми можемо в них врізатися! —  закричав Боб, помітивши скелі через бінокль.
— Дай мені подивитися! — Рональд вихопив з рук чоловіка бінокль і уважно придивився до однієї зі скель. — Роб, давай повільно підпливи до лівої скелі й зупини корабель біля підніжжя. Ми з тобою виліземо на неї. На ній такий же символ, що і на карті. Думаю, це підказка, як знайти шлях до скарбів. —  пояснивши подальші дії, хлопець віддав бінокль назад. 
            Роберто послухався вказівки товариша і зупинив корабель біля підніжжя потрібної гори. Маркус підбіг до названого брата і схопив його за рукав.
— Рональд, можна мені з вами?
—  Маркус, ти ж висоти боїшся. Я знаю, що як хранитель слона ти сильний, не дивлячись на зовнішність. Але в цьому випадку сила навряд чи знадобиться. Швидше за все, щоб знайти скарби Фрідріха першого потрібна буде кмітливість. Ніхто не знає скільки там може бути пасток. Роберто знає пастки, як свої п'ять пальців. Тому ти залишаєшся наглядати за кораблем. —  після цих слів юний принц і капітан корабля почали підійматися на вершину гори.
                Коли вони вже піднялися, Рональд промовив, провівши рукою по запиленій кам'яній плиті.
— Дивись, такий самий знак був зображений на карті. Значить ми на вірному шляху. —  знак був схожий на сонце з місяцем, на яких зображені білий і чорний шахові королі.На сонці був зображений чорний, а на місяці білий. — Тут ще якийсь текст, але він не нашою мовою.
— Зможеш прочитати? —  запитав Роберто, на що молодший Едерн кивнув і почав читати текст.
  — "День  —  світло, а ніч — темрява. Кожний вільний вирішувати який крок зробити — вперед або назад, до яскравого світла чи у  цілковиту темряву. Яку сторону приймеш ти, коли білий і чорний королі зійдуться на полі битви? Темрява зі світлом зустрінуться знову і тоді вирішиться доля мільйонів. " Дивний надпис,  наче якесь пророцтво, але здається я здогадався, як вирішити цю головоломку. — вимовив Рональд і поміняв чорного і білого короля місцями. В ту ж мить прохід відкрився і з'явилися кам'яні сходи, які вели вниз та загорілися смолоскипи.
          Два товариші почали спускатися глибше під землю. Раптом перед тим як законний спадкоємець трону зробив ще один крок, пірат його попередив.
— Рональде, обережно!
Рональд ухилився від колючої залізної кулі підвішаної за ланцюг, що летіла прямісінько на нього. Роберто теж ухилився. Але щось здалось хлопцеві дивним. Щось відбувається з Роберто, тоді на кораблі Антоніо Сеті й зараз у підземеллі він наче знав, що має статись. Далі, всі пастки не могли зловити або зачепити двох шукачів скарбів, адже щоразу Роберто допомагав їх уникнути, наче справді знав, звідки вони виникнуть. Ні стріли, які летіли на хлопців прямо зі стелі, ні раптом  проваленна земля, ні звязуючі стебла мясоїдних рослин — не могли  нашкодити їх.
       Ось двоє товаришів дійшли до ще одних кам'яних дверей, капітан почав придивлятися проводячи по них рукою.
— Рон, тут ще один напис і якийсь отвір. —  сказав Роберто й Рональд почав читати.
—  "Прохід відкритий для того, хто благословенний світлом. Нехай світло направить промінь свій в майбутнє. " Хм ... цікаво, ... "хто   благословенний світлом "... "направить промінь свій"... —  Рональд уважно розглянув отвір й помітив, що він має форму леза меча, потім дістав свій меч й всунув його в отвір, меч повернувся й двері відчинились. —Точно! Я — той, хто благословенний світлом, а промінь мій — це меч, який дістався мені від покійного батька й є нашою сімейною реліквією. Адже цей меч колись належав Фрідріху першого фон Едерну, засновника нашого королівства. А під написом є отвір для меча. Значить просто потрібно було вставити меч в камінь. 
          Перед очима хлопців постали незлічені золоті скарби. Але найбільше погляд принца прикував золотий посох з білим каменем на верхівці, який був закріплений з двох сторін золотими пір'їнами, які нагадували пір'їни на мечі Рональда. Рональд підняв посох й розглянувши, помітив напис на його задній частині.
— "Кетрін Алоре"?! Я вже десь стикався з цим прізвищем. Невже це підказка, що наступний хранитель знаходиться в маєтку графа Алоре? —    розмірковував Рональд.
— Рональд, пропоную взяти частину скарбів з собою, а за рештою повернутися пізніше. —    запропонував Роберто.
— Тоді я знаю, що робити з золотом, яке ми візьмемо з собою. —  відповів Рональд і вони почали збирати золоті монети в мішки. Зібравши повних чотири мішки золота, хлопці повернулися з ними на корабель. 
              Маркус, Боб і Шарк затягли мішки в каюти. Рональд  підійшов до Роберто   й серйозно подивився на нього.
— Роберто, пам'ятаєш я тобі говорив про те, що  я шукаю хранителів фігур? Так ось я підозрюю, що ти є хранителем фігури коня. Скажи, будь ласка,  ти  можеш бачити майбутнє? На кораблі Антоніо Сеті й сьогодні в підземеллі я помітив, що ти весь час попереджував мене про  небезпеку, наче знав що щось станеться.
— Думаю, ти маєш рацію. Я пробудив цю здібність ще у дитинстві, коли  мене лупцювали тутешні хулігани. Вони того і утекли, бо злякались магічного променю, що раптово винник від мене. Соромно зізнатись, але я пробудився як хранитель через сильний переляк. Проте зараз,  не можна сказати, що мене може щось налякати. Напевно увесь мій страх тоді мене й покинув. — Роберто посміхнувся й показав мітку хранителя у вигляді шахової фігурки коня,  відхиливши трохи комір сорочки рукою.
— Тоді зіграймо одну шахову партію? Якщо я  виграю, то ти приєднаєшся до моєї з Маркусом команди   й  ми всі разом відправимось в Авердіш.
— Добре. Я не буду нічого ставити на кон, адже я цілком тебе підтримую й розумію, чому ти викликаєш мене на дуель. Я приймаю твій виклик. 
— Тоді коли зіграємо? —  запитав Рональд.
—Та хоч зараз.— відповів Роберто й моряки винесли дві табуретки разом з бочкою і шахівницею з розкладеними на ній фігурами.
— Почнімо нашу дуель. —   промовив Роберто. 
— Тоді, згідно з законом. Той кому зробили виклик на поєдинок повинен грати чорними фігурами,  хто зробив виклик відповідно білими. — вимовив Рональд і сів на табуретку навпроти білих фігур, а Роберто навпроти чорних. 
           Шахова дуель розпочалась. Роберто намагався передбачити ходи свого супротивника, але йому немов щось заважало. Він чітко бачив, як Рональд бере одного з пішаків і ставить його перед  фігурою Розена, немов здавався з піднятими руками. Але насправді хлопець скористався іншою фігурою і з легкістю забрав два пішака капітана.
— Порада, не дуже замислюватися над тим, що буде в майбутньому. Прямо зараз ти можеш втратити щось з поля зору через свою неуважність.—вимовив Рональд і почав чекати ходу з боку Роберто. Капітан вирішив промовчати на зухвалість з боку принца і дуель продовжилася. На палубі стояла гробова тиша до самої останньої секунди шахової сутички. І ось ... чорний король капітана піратів Роберто дель Розена здобув поразку.
— Як і домовлялися, тепер ти мій союзник в боротьбі з королем і його підлеглими, хранитель фігури коня і капітан судна "Темна Німфа" барон Роберто дель Розен. —  промовив Рональд і зауважив, що Роберто став перед ним на коліно й схилив голову.
— Буду мати за честь служити вам, мій принц. — Роберто посміхнувся, піднявши погляд на хлопця, перед яким вклонімся. Він зрозумів, що о не може поки що прочитати майбутьнє Рональда, швидше за все через сильну магічну ауру хранителя короля.
             Ось і закінчилася морська пригода молодого принца — революціонера. Тепер йому залишається тільки згадувати про дні, коли їх схопили в порту пірати, коли він зійшовся в бою з Антоніо Сеті і його моряками  та коли відшукав втрачений скарб свого  предка. Але найголовніше, те що він знайшов ще одного союзника в особі капітана піратського корабля. Тепер вони наближаються до столиці Феліра Авердіша, де швидше за все і вирішиться так звана "доля мільйонів".