○◇○ РОЗДІЛ 28: АКАДЕМІЯ ВІТАЄ ВАС, ВАША ВЕЛИЧНІСТЬ○◇○

Після сутички з Братерством білих магів Ернест гадав, як же йому зменшити впливовість білих магів у Фелірі. Він нарешті зміг помститися їм за той сеанс екзорцизму над ним, коли напився з горя вина від новини про вагітність Амелії. З тієї ночі Ернест не п'є спиртного, щоб не бути вразливим. Проте вбивства Ервіна де Лая було недостатньо, аби наситити реваншистське бажання Ернеста. Тож він довго ламав голову над тим, як ще більше можна помститися.

Й раптом згадав про наявність магічних шкіл по всьому Феліру. Братерство готує там своїх майбутніх новачків в усі свої підрозділи: від цілителів й до екзорцистів. Тож було б цілком логічно перекрити новим поколінням білих магів доступ до навчання магії. Ернест покликав до свого кабінету Джонатана разом із Бартоломео. Сама присутність поруч темного мага викликала у Джонатана десь глибоко всередині якесь гнітюче почуття тривоги. Ну авжеж, адже Бартоломео навіть не старався приховати ауру скверни навколо себе.

— Для чого ж ви покликали нас, Ваша Величність? — запитав трохи знервовано Джонатан.

— Я маю доручення для тебе та Бартоломео, — Ернест посміхнувся. — Обʼїздіть всі магічні школи та академії з моїм новим указом. Я зупиняю їхнє державне фінансування та вимагаю негайного закриття. Хто не підкориться моїй волі — хай очікує смерті.

Джонатан виглядав ще більш знервованим, як тільки почув, що вони разом з Бартоломео мають обʼїздити усі магічні школи та академії.

— Але чому я маю їхати саме з цим чаклуном-окультистом? Він мене трохи лякає, якщо чесно.

Бартоломео трохи посміхнувся та підступив ближче до Джонатана.

— Та не бійся, велетню, я не кусаюся! — проте, незважаючи на сказані слова, темний маг клацнув зубами майже біля щоки капітана гвардії.

Джонатан тієї ж миті відскочив трохи убік та закричав:

— Ось бачите, він щойно намагався мене вкусити!

Бартоломео стояв збоку та реготав собі в кулак, а за ним ще голосніше реготав Люциус. Все ж такі жарти явно до вподоби Кайсеті. Ернест потер перенісся та відповів Джонатанові:

— Мені все одно, хочеш ти з Бартоломео виконувати мій наказ чи ні. Магічні академії мають бути закриті. Я не хочу більше чути твій переляканий голос! Тож вирушайте негайно або ти, Джонатане, відправишся в катівню до Грегорі.

Джонатан знервовано ковтнув слину й все ж таки вирушив з Бартоломео в дорогу.

Під час усієї подорожі по країні з ціллю закрити усі магічні школи та академії Джонатан та Бартоломео були прийняті як безжальні посіпаки короля, котрими вони і є. Хоча серед них найбільш небезпечним точно є сам темний маг. Врешті-решт після місяця такого обʼїзду королівства Джонатан був повністю виснажений, а Бартоломео знову накопичував в собі скверну. Залякувати білих магів-викладачів доводилося ой як чимало. Проте не довго довелося їм обом без діла сидіти. Ернест раптово згадав про академію «Срібна троянда» та викликав обох до себе.

— А чи відвідали ви обоє «Срібну троянду»? Щось у вашому звіті про неї не йдеться. Може, вас все ж таки відправити до Грегорі в катівню... Ні, Бартоломео вилікується за допомогою темної магії. Це безглуздо його катувати. А ось ти, Джонатане... — король трохи лякливо посміхнувся, від чого його вірного слугу пройняли дрижаки.

— Прошу, змилуйтеся, мій королю! У нас майже закінчилися запаси їжі та води, а місцеві не хотіли нам нічого продавати, тому ми вирішили повернутися назад до Авердішу. Та й навіщо вам закривати «Срібну троянду», якщо ви можете просто зробити там директором когось із вірних собі людей та контролювати через нього, який саме матеріал викладають в академії. До того же народ явно почне знову бунтувати, якщо ви закриєте найвідомішу магічну академію королівства.

Ернест навіть трохи задумався через слова Джонатана. Наразі ще один бунт є неприйнятним з точки зору наявності в Ернеста періодичних нападів мігрені. Від шуму під палацом голова боліти буде ще більше. Проте ідея з контролем академії через підпорядкованого собі директора звучить досить заманливо. Адже значно легше виховати ціле покоління молодих білих магів з правильними, на думку короля, знаннями, ніж їздити по цілій країні та закривати магічні школи, де тільки можна.

— Добре, Джонатане, я тебе помилую та не відправлю до катівні. Проте ти маєш підібрати мені на затвердження кілька кандидатур на посаду директора в «Срібній троянді». Я не хочу більше знищувати білих магів, забираючи у них можливість вивчати магію. Натомість я дозволяю їм вивчати лише те в магії, що я особисто вважаю прийнятним.

Джонатанові не дуже сподобалася ця ідея Ернеста. Змінювати стандарт програми навчання білих магів, який затверджений ще за часів третього короля Феліру, є досить неетичним з точки зору впливу на світогляд та переконання майбутніх поколінь білих магів. Проте, авжеж, його ніхто не захоче навіть слухати. Він лише слуга для Ернеста, вірний собацюра, який виконує усе, що йому скажуть. Інколи Джонатан сумує за колишнім Ернестом, який ще міг по-справжньому усміхатися та радіти життю. Він сумує за тим Ернестом, який знайшов його малого без памʼяті під деревом в королівському саду. Якби Джонатан тільки міг би урятувати Ернеста ще тоді від усіх негараздів, навіть ціною життя, він би це зробив. Проте Ернестові вже не пʼять років... Він дорослий та дуже скривджений чоловік.

Пройшов деякий час. Директором «Срібної троянди» призначили одного жадібного до грошей карлика та повністю змінили викладацький склад й науковий матеріал. Тепер уся література, яка розкривала правду на історію королівської династії, була засекречена. З бойової магії вивчали лише базові правила та прийоми. Прибрали взагалі з програми предмет базового захисту від темних чар, який обовʼязковий для вивчення майбутнім магам-екзорцистам. Ернесту не потрібні в країні ті, хто може протистояти в бою Культу Люциуса.