○◇○Розділ 14: СУД НАД ТОРГОВЦЕМ○◇○

          Пройшло пару тижнів й Амелія разом з Карлосом розпочали розмірковувати над ім'ям своєї майбутньої дитини. Дівчина сиділа в м'ягкому кріслі у вітальні палацу, а її чоловік сидів поруч з нею та ніжно цілував її руку.

— Любий, якщо у нас народиться дівчинка, я хочу назвати її Емілі. Мені здається це ім'я досить гарне та підходить нашій донечці. — Амелія ніжно погладила свій живіт.

Карлос посміхнувся.

— Справді гарне ім'я, кохана.Тоді якщо у нас народиться хлопчик, то ми назвемо його...Дай подумати трошки... — подумав пару секунд та доповнив. — Може назвемо нашого сина Рональдом? Це ім'я хороброго лицаря із книжки, яку я дуже любив читати в підлітковому віці. Що думаєш, мила? Якщо тобі не подобається, ми виберемо інше ім'я.

Амелія посміхнулась та ласкаво погладила руку свого коханого.

— Чудове ім'я, любий! Я зовсім не проти. Тоді, якщо у нас буде донечка, вона буде Емілі, а якщо синочок, тоді він буде Рональдом.

Карлос лише кивнув з усмішкою на обличчі.

— Сьогодні мені потрібно завітати до залу парламенту. Гвардія спіймала недавно торговця, котрий грабував торгові судна. Тож сьогодні його будуть судити. Тому я хочу попросити тебе піти на відкриття художньої виставки в художній галереї. Я зрозумію, якщо тобі важко й ти відмовишся. Я не буду тебе засуджувати.

Амелія кивнула.

— Я піду, адже ти будеш в цей момент зайнятим. Зі мною буде усе добре, любий. Можеш не переживати про це.

       Тим часом Ернест сидів у бібліотеці та перечитував давні сувої та книжкові історичні хроніки. Йому раптом стало цікаво більш зосереджено прочитати про життя королів минулого, аби перейняти у них якісь унікальні елементи в управлінні. Так другий король Феліру Оз фон Едерн, після смерті свого батька Фрідріха I фон Едерна від отруєння, посів трон у сімнадцять років. Протягом усього свого правління він розширював землі королівства. Проте через велику кількість воєнних походів не помічав те, як його перша дружина королева Рамілія почала йому зраджувати з гвардійцями. Після подружньої зради Оз вигнав свою першу дружину та з пересторогою ставився до свого оточення. Проте одружився вдруге вже у сорок шість років з дівчиною, яку йому привела його мати Анна. Історія короля Оза заклала в Ернеста сумніви стосовно довіри до свого оточення. Іншого правителя Феліру, восьмого короля Ноеля II фон Едерна спіткали проблеми з парламентом міністрів. Ноель був великим реформатором. Він намагався зробити Фелір кращою країною на зразок західних держав сусідів, які були досить прогресивними у той час. Проте парламенту такі значні зміни не сподобались, тож вони найняли асасина аби той убив короля Ноєля. Проте син Ноєля Річард I фон Едерн зійшов на трон та наклав на парламент міністрів певні обмеження, які забороняли їм наймати когось собі на військову службу та посягати на життя короля. Історія короля Ноеля дала Ернесту замислитись над тим, чи слід залишати парламент функціональним й надалі чи розпустити. Іншого короля, тринадцятого короля Феліру Клауса IV фон Едерна, який намагався налагодити добросусідські дипломатичні стосунки з сусідами. Проте його обманули та ледве не захопили Фелір. Ернест закрив усі сувої та хроніки й тяжко видихнув.

— Що ж, в цих історіях моїх предків є чому повчитись. Королем бути не так вже й легко. Проте я до цього готовий.

Після читання Ернест відійшов трохи відпочити у свою кімнату.

        Незабаром Амелія поїхала до художньої галереї на відкриття нової виставки робіт відомого художника Феліру Стефа Третті, який також має кількох учнів. Але виключно юнаків, адже з певних особистих переконань чоловік не навчає дівчат писати картини. Виставка мала ось-ось розпочатись тому Стеф Третті вирішив через нервування навантажити свого племінника зайвою роботою.

— Уолдо! Хутчіше протри усі рами картин, але дивись не пошкодь самі полотна! Ці картини коштують в сто раз більше за твоє безталанне парубоче життя!

Стеф був досить самолюбним та цінував нічого так само сильно, як свої картини. Й також постійно вважав свого племінника нездарою та телепнем. Проте Уолдо мав талант до живопису та малював свої начерки пензля таємно від скнари-дядька.

— Добре, дядьку. — пішов полірувати рами картин, які вже висіли на стінах галереї.

Невдовзі зібрались відвідувачі галереї, її власники, власник картин Стеф Третті та Амелія. Молода королева мала промовити невеличку промову перед початком виставки.

Амелія стала перед усіма гостями та промовила.

— Рада вас вітати у цей сонячний день у нашій королівській столичній художній галереї. Сьогодні ми зібрались тут аби побачити нові художні шедеври нашого досить відомого та популярного художника Стефа Третті. Сподіваюсь вам припаде до серця ця незрівнянна вишуканість мистецтва й ви будете насолоджуватись, споглядаючи його. Дякую вам за увагу! — дівчина закінчила свою промову та з вдячністю і повагою до людей зробила легенький поклін головою. Гості виставки в цей момент зааплодували своїй королеві та згодом розійшлися по залу роздивлятися картини.

         Усе було досить добре, проте в далекому кутку зали той самий Стеф Третті принижував молоду дівчину. Вона тримала в руках багато великих паперів з малюнками. Стеф розглядав малюнки дівчини та нервово зводив брови до перенісся.

— Що за незрозуміла техніка малювання...А стиль бездарний та зовсім спрощений. Дівчино, з такими навичками вам не світить успіх у сфері мистецтва.

Дівчина притиснула руки до грудей та важко видихнула. Стеф Третті був її кумиром у світі мистецтва та вона мріяла колись стати такою ж видатною як і він.