○ ◇ ○ РОЗДІЛ 13: ЗГИНЬ НЕЧИСТИЙ! ○ ◇ ○

     Пройшло всього пару тижнів від спроби гортцями захопити Авердіш. Майже ніхто не згадував про ту подію, адже не захопили столицю та й добре. Такої думки дотримується більшість фелірців, а інші завдячують порятунком Карлосові. Хоча він лише провів евакуацію із центрального району міста, а тим хто врятував столицю від захоплення орками був Ернест. Й таке перекладання подвигу на його брата сильно гнівило молодого принца. Наразі, поки Карлос та Амелія готувались до банкету на честь майбутньої дитини, Ернест сидів у своїй кімнаті разом з Джонатаном. Цього року вони пропустили святкування сімнадцятиріччя принца, адже той був вічно зайнятий навчанням, тому вірний слуга вирішив трохи втішити свого пана розпиттям спиртного.

— Не хвилюйтеся, мій принце, для мене ви єдиний герой. А решта просто не розуміє, хто їх насправді врятував. Адже якби ви пустили в Авердіш усе військо гортців проста евакуація навряд чи допомогла б. — промовив Джонатан, наливаючи у келихи з глека найдорожче фелірське вино, яке виготовляють шляхом бродіння вишень з добавленням рідкісного сорту винограду.

Ернест тяжко видихнув та узявши один келих, зробив ковток.

— Мене не стільки це гнітить як те, що у мого брата скоро буде дитина з дівчиною, яку я кохаю. — знову випив трохи вина.

— Але це ж прекрасно. Ви станете дядечком. — промовив з посмішкою Джонатан, проте отримав у відповідь гнівний погляд від Ернеста. — Добре...Вибачте мені мої дурні слова. Я сказав не подумавши.

Ернест лише кивнув та продовжив пити вино. Тільки воно зараз могло його хоч трохи розрадити.

                 Невдовзі під вечір розпочався урочистий банкет на честь первістка Карлоса та Амелії. Так, це той самий бенкет де старець зробить передбачення долі майбутньому малюку. Оскільки це первісток, то такий банкет проводиться на перших термінах вагітності королеви, а ось у всі інші рази на пізніх термінах. Ось така невелика дискримінація. Первісток завжди важливіший за наступних молодших дітей. Усі вельможі, старші самого короля, чекали з нетерпінням передбачення. Адже з моменту попереднього страшного пророцтва пройшло вже сімнадцять років та поки що усі були спокійно. Тому що Ернест ще не узяв у руки корону, а значить усе наче гаразд. Пару хвилин й до зали увійшов той самий старий провидець та підійшовши до подружньої пари, з їх дозволу доторкнувся рукою до живота Амелії. У ту ж мить він почав проголошувати своє пророцтво для першої дитини молодої королівської пари.

— Вбережіть цього малюка, обов'язково вбережіть. Адже саме він у майбутньому зупинить багатолітній хаос по всьому Феліру. Він відновить наше королівство! Наше королівство повстане з попелу - наче птах Фенікс, а зло, яке довго мучило ці землі, нарешті буде покараним. 

    Усі запрошені на банкет вельможі з полегшенням видихнули. Нове пророцтво виявилось досить хорошим та давало народу надію, що цей малюк буде їхнім порятунком від зла, яке причаїлось у стінах палацу. А саме від Ернеста. Проте це передбачення зовсім не втішило Карлоса, а навіть змусило замислитись. Хоча з'явилась крихта надії, проте доля королівства на найближчий час зовсім не змінилась. На Фелір усе ще чекає попереду хаос, який чомусь принесе з собою Ернест, та судячи з нового пророцтва хаос буде довголітнім. Й у цей момент Карлос не міг зрозуміти, чому доля не змінилась, адже Ернест начебто добре уживається з ним під одним дахом. Карлос підтримує свого молодшого брата як може, піклується про його безпеку та комфорт. Проте доля усе одно не змінилась. Як тільки Ернест візьме до рук корону, королівство буде зруйноване довготривалим хаосом.

                 Поки унизу був банкет Ернест топив свій смуток, попиваючи вино на самоті. Він уже випив цілу фляшку та з незвички швидко сп'янів. Хлопця усього хитало зі сторони в сторону та він трохи марив. Йому усе марилась замість величезної вази з квітами Амелія, а замість вішака для одягу Карлос. Він то ліз цілувати вазу, то грізно ричав на вішак. В один момент хлопець раптово заснув та падаючи на підлогу, випадково розбив ту саму вазу з квітами. У цей момент у кімнаті з невеличкого світла свічки з'явились білі маги та так само зникли, проте разом з Ернестом.

            Отямився Ернест вже у святилищі Даніеля, хранителя слона однією зі здібностей якого, окрім надлюдської фізичної сили, було вигнання темних духів зі світу живих. Це святилище знаходилось у південно-західній частині Авердішу та було цілодобово доступним для брацтва білих магів, коли їм потрібно було виганяти темних духів із громадян. Тож відповідно для усіх необхідних ритуалів воно мало потаємну кімнату в підвалі. Ернест оглянувся та помітивши магів, спробував підвестися з кам'яного ложа на якому він лежав без сорочки. Проте його руки були підняті дороги та закріплені за допомогою ланцюга до величезного кам'яного стовпа.

— Де я? Навіщо ви принесли мене сюди? Відповідайте, коли я до вас говорю! — хлопець не розумів, що з ним відбувається та навіщо його викрали білі маги та ще й розум був трохи п'яним від випитого раніше вина.

— Замовкни, монстре! Ми не повинні відповідати на поставлені тобою запитання! — промовив один із магів та вони усі стали навколо кам'яного ложа. Один з них, який тримав гримуар із заклинаннями білої магії, відкрив його та почав промовляти заклинання звідти, протягнувши руку у бік парубка.

— О, могутній Данієлю, даруй нам у цей неспокійний час силу вигнати зло з цього світу. — у цей момент на грудях Ернеста з'явилося магічне коло зі стародавніми рунами та засвітилось яскравим білим світлом. Й це світло сильно пекло юнакові груди, що він ледве не кричав. Також від болю Ернестові вдалось протрезвіти повністю.