○◇○РОЗДІЛ 11: ТИ НЕ МОЯ ○◇○

      Теплий весняний ранок. У королівському саду пташки уже зрання радісно співають. А у палаці справжня метушня. До Карлоса їде на сватання граф Рютенберг разом зі своєю донькою Амелією. Сама дівчина недавно зрозуміла, що все-таки закохалась у Карлоса. Хоча раніше говорила подрузі, що ніколи не закохається у хлопця. Як говориться:"Не кажи гоп, поки не перескочиш". Так і сталось, що Карлос вкрав серденько юної графської доньки.

          Проте заручинам молодого короля раділи усі окрім Ернеста. Він усе гадав хто та щасливиця, яка стане дружиною його брата та одразу королевою. Наразі у своїй кімнаті Карлос дуже ретельно змахував зайві пилинки з одягу та укладав своє трошки хвилясте волосся.

— До чого це ти так старанно готуєшся? — здивовано запитав Ернест брата, а той відповів.

— Ось-ось має приїхати моя наречена. Я хочу справити сьогодні на неї та її батьків гарне враження. Адже ми маємо спланувати заручини. — Карлос не відвертатися від свого зображення у дзеркалі та усе прискіпливо придивлявся до свого віддзеркалення.

— Гей! Досить вже, Ромео, милуватись собою! Красунчик ти, красунчик, йди вже! — трохи з насмішкою відповів Ернест, а потім отримав легкий удар ліктем від брата у бік.

— Чого це ти так за мене розхвилювався? Може і до тебе сьогодні має твоя наречена приїхати, братику? А ну давай хутчіше розказуй хто вона? Я просто хочу знати, кого це вподобав мій молодший братик!

— Та ніхто мне не приїде! Чого це комусь заради мене сюди при... — не встиг обурено відповісти Ернест, як воротарі засурмили в труби та оголосили, що вже під'їжджають довгоочікувані гості. Ернест разом з Карлосом побіг зустрічати гостей. Проте старший брат одразу кинувся радісно обнімати свою наречену, а молодший застиг на місці, побачивши майбутню дружину брата.

— А... Амелія... — лише з неймовірним шоком прошептав Ернест. Серце Ернеста цієї ж миті нервово защемило, наче щось тріснуло у середині грудей. Та так, що хлопець не міг і слова вимовити. Настільки він був вражений появою дівчини. Амелія трохи почервоніла від таких несподіваних, але досить приємних, обіймів.

— Я теж дуже рада нарешті тебе побачити, Карлосе. Ми не бачились з самої коронації. Я сумувала за тобою. — посміхнулася руда та глянула на Ернеста з привітною посмішкою.

— Привіт, Ерні, як там твої тренування з фехтування?

Ернест узяв себе в руки та відповів.

— Як завжди. Але думаю, що моя сила та витривалість вже значно збільшилась. — дивак який, так давно не бачився з дівчиною, а тільки про фехтування й розказує.

Карлос узяв Амелію за руку та глянув на її батька графа Рютенберга.

— Що ж, пане Рютенбергу, прошу вас та вашу родину пройти до великої вітальні. Нам подадуть згодом чай туди, а поки обговорімо моє весілля з вашою дочкою.

Граф ствердно кивнув.

— Я дуже вдячний вам, Ваша Величносте, що серед усіх молодих паночок ви обрали одружитись саме на моїй дочці.

Карлос лише посміхнувся.

— Ну що ви, не слід за це дякувати. Ми з Амелією знайомі з дитинства та кохаємо один одного, поруч із нею мені дуже затишно.

            Невдовзі усі зручно розмістились у великій вітальні в синьо-золотих тонах. Амелія разом із батьком та матір'ю сиділа на м'ягкому диванчику навпроти Карлоса та Ернеста. Мати дівчини трохи нервувала, але схоже її чоловік взагалі не переймається нічим.

— Що ж, Ваша Величносте, на котрий день заплануємо ваше весілля з моєю донькою? — запитав граф Рютенберг у Карлоса, на що хлопець відповів.

— Мені б не хотілося затягувати з весіллям. Тому, враховуючи весільні ритуали нашого королівства, думаю вже у найближчий вівторок можемо провести церемонію вінчання.

— Гарна ідея, Ваша Величність. Я найму на час вінчання білих магів, аби вони контролювали погоду в цей важливий день.

Карлос трохи здивовано глянув на свого майбутнього тестя.

— Не обов'язково заходити так далеко з приготуваннями до весілля.

— Але ж це все заради моєї дочки. Не кожен день ти виходиш заміж за короля. Я хочу, щоб Амелія запам'ятала день свого весілля. То того ж весільна сукня Амелії вже готова. Вона її привезла з собою.

Амелія трошки почервоніла та від хвилювання стиснула переплетені між собою пальці. Їй було приємно чути, що батько турбується про її приємні спогади на все життя.

               У Фелірі також є свої весільні обряди, які обов'язково мають пройти молодята перед днем вінчання. Обрядів всього три та кожен з них проводиться в окремий день. Це перед усім пов'язано з тим, що в давнину Фрідріх через три роки по приїзду на ці землі, започаткував державність. Число три у фелірців має сакральне значення - перехід від одного стану життя до іншого. Тому перед вінчанням, закохані мають пройти три дні обрядів. У перший день молодята змивають з себе гріхи у річці Оль, яка протікає через увесь Авердіш, під проголошення білими магами молитов до Фрідріха. Адже саме перший король, ставши світлим духом, прощає своєму народу гріхи. У другий день молодята повинні дотримуватись великих вимог: вони не можуть бачитись один з одним протягом усього дня та мають знову ж таки молитись за подальше щасливе подружнє життя та здорових дітей. Також молодятам суворо заборонено окрім один одного бачити в цей день іншу людину протилежної статті. Таким чином перевірялась вірність молодят один одному. Третій день був більш жвавим ніж попередні. У нього біля річки Оль влаштовували вечір музики та танців. Запрошувались усі охочі та молодята разом стрибали через вогнище. Що символізувало їхній перехід від самотнього життя до подружнього. На четвертий день фелірці проводять вже саме вінчання.