○ ◇ ○ РОЗДІЛ 8: ТУРНІР○ ◇ ○

Пройшов майже тиждень з того дня, як Ернест приїхав на навчання в академію "Срібна троянда". За цей час юнак укотре зрозумів, що суспільство до нього недуже й привітне. Усі люди навколо нього або бояться його, або ж намагаються приховати свій страх. Але був дехто, хто грів серце молодшого принца наче тепле сонячне проміння і це - Амелія. Ернест після зустрічі з нею у їдальні часто почав спілкуватись з дівчиною, хоча у їхній компанії часто був і Карлос. Проте Ернест удавав, наче його і немає поруч.

В один із днів Ернест як завжди одягнув форму та заплів волосся стрічкою у вільний хвіст. Проте цього разу його розклад дещо змінився та він замість звичайного кабінету попрямував на задній двір академії. На задньому дворі академії розміщувалося тренувальне поле для занять з фехтування. Коли Ернест вийшов на поле, він побачив інструктора з фехтування та ректора академії пана Одрі, які між собою про щось розмовляли поки інші учні розминались перед тренуванням. Дочекавшись. Поки ті закінчать бесіду, юнак підійшов до них та звернувся до інструктора.

— Пане Арчибальд, я хочу приєднатись до вашої команди з фехтування.

Обоє чоловіків подивились здивовано на хлопця та ректор незадоволено скривився.

— Чого б це вам, ваша високість, приєднуватись до команди фехтування? Невже вам недостатньо ваших звичайних занять?

Ернест цієї ж миті показав зі спини копію уставу академії, які роздають учням при вступі для ознайомлення з правилами.

— В уставі сказано, що будь-який студент академії має можливість вибрати одну з позакласних дисциплін незалежно від віку чи статі. До того ж ви самі чітко дали усвідомити своє ставлення до мене як до королівської особи, не дозволивши моєму слузі приносити їжу до моєї кімнати. Якщо я обідаю разом з усіма, то я маю також обирати позакласну дисципліну як і усі. Хіба ні, пане Одрі?

У цей момент ректор здригнувся. Він усвідомив, наскільки Карлос та Ернест схожі у плані пригнічення інших своїм авторитетом. Обидвоє наче дивляться з висоти свого статусу на інших аристократів з більш дрібним авторитетом. Ось що означає народитись та бути вихованим королівською родиною.  Пан Одрі тяжко проковтнув слину та відповів.

— Добре...Робіть що хочете. — пішов геть.

Інструктор Арчибальд сильно здивувався такій поведінці ректора, проте лише видихнув та поглянув на Ернеста.

— Що ж, вітаю у нашій команді фехтування, принце Ернесте. Наступного тижня у нас буде турнір-реванш з командою з Авердішу. Тож часу на підготовку у нас обмаль. Для початку мені хотілося б перевірити ваші навички. Тож ідіть перевдягніться та повертайтесь назад на поле.

Ернест так і зробив. Невдовзі він вийшов у одязі для занять фехтуванням, спеціально пошитому для захисту від поранень. Інструктор Арчибальд скликав усіх учнів та ті вишикувались у шеренгу перед ним.

— Що ж, зараз проведемо невеличкий поєдинок віч-на-віч. Хто-небудь хоче стати противником принца Ернеста у ньому?

Усі хлопці трохи злякались та не наважувались і слова мовити. Проте один усе ж підняв руку. Це був не дуже помітний серед решти юнак зі звичайним коричневим волоссям та такими самими очима. Але Ернест уже був знайомий з ним, адже це його балакучий пліткар - Кевін Стюарт.

— Кевіне, ти? Що ж... Якщо ти такий відчайдуха серед інших, то я навіть не проти. — промовив інструктор та кинув обом юнакам дерев'яні тренувальні мечі.

Через декілька хвилин обоє хлопців уже стояли посеред тренувального поля у правильних для фехтування стійках, поки решта хлопчаків та інструктор спостерігали за ними.

— Що ж ось мені й випала можливість поквитатись з тобою за моє приниження у їдальні. — промовив Кевін з зухвалою усмішкою на обличчі.

Ернест спокійно відреагував на таке зухвальство свого опонента.

— Приниження? Що ж, а ти самовпевнений негідник, якщо так образився на мене минулого разу. У будь-якому випадку, ти не зможеш мене навіть зачепити.

— Це ми ще побачимо!

— Тоді нападай першим, зухвалець і я покажу тобі, що означає бути членом королівського роду.

Ці слова Ернеста геть розізлили Кевіна та він все ж атакував першим. Проте Ернест уміло уникнув атаки, відхилившись у протилежну від меча сторону. Це спантеличило Кевіна, через що він не помітив, як меч Ернеста доторкнувся до його плеча.

— Що за?!

— Ще два удари та ти програєш. Тож не лови гав. — Ернест трохи покрутив меч у лівій руці та почав свій напад у відповідь.

"Не дуже зручно тримати цю дерев'яну палицю лівою рукою. Все ж мені потрібний меч для фехтування лівою. Клятий п'яниця, щоб тебе..."

Ернест згадавши батька, наче здичавів, він завдавав удару один за одним, через що Кевін ледве встигав їх блокувати. Ось Кевін знову пропустив удар та меч Ернеста доторкнувся до його правого боку живота. Залишився ще один удар та хлопець програє. Ернест почав наступати більш рішуче та давити супротивника своєю силою. Невдовзі Кевін падає з ніг на спину та отримує останній удар від Ернеста прямо у горло.

— Звір.

— Гірше... — Ернест випрямився та на мить його очі засвітились червоним світлом. — ....ДЕМОН.

Після цього розгублений та розбитий програшем Кевін усе тренування просидів на лаві та намагався зрозуміти тактику Ернеста. Проте читати молодшого принца як відкриту книгу, було зовсім неможливо.