○ ◇ ○ РОЗДІЛ 6: АКАДЕМІЯ КЛИЧЕ ТЕБЕ, ЮНИЙ ПРИНЦЕ!○ ◇ ○

(519 рік за фелірським календарем)

З тієї зловісної ночі пройшло два роки. За весь цей час нічого майже не змінилось.Тимчасово правив Феліром далекий родич правничої сім'ї Едернів граф Дюро. Він був так званим регентом при неповнолітньому Карлосові. Політика королівства не сильно змінилась за ці роки.Точніше взагалі не змінилась. Карлос був вже на останньому році навчання в академії "Срібна троянда", тож незабаром королівство побачить схід свого нового сонця.

У Ернеста життя усі ці роки було спокійним, без призирства батьків. Ніхто його не чіпав. Він був наче привид у королівському палаці. Це і добре, бо ніхто не заважає роздумувати над планом захоплення влади у королівстві. І ось настав час Ернеста розпочати навчання в академії "Срібна троянда", де навчались усі його предки та наразі навчається Карлос.

Ернест, спакувавши свої речі, вийшов у головний двір королівського палацу. Де на нього чекала розкішна карета, готова до відправлення у містечко Крель. Біля входу до палацу зібралися усі слуги, аби попрощатись зі своїм принцом. Їхні обличчя, як завжди були беземоційні та холодні. Вони спокійно спостерігали за тим, як кучері ставлять валізи принца у місце для багажу. Але як тільки карета вирушила в дорогу, уся прислуга полегшено видихнула й розійшлась у справах. Розпрощавшись з молодшим принцом, вони наче позбулись тяжкого тягаря з душі.

Пройшло кілька днів та екіпаж Ернеста заїхав у містечко Крель. Проїжджаючи площу міста, Джонатан, який також їхав разом з Ернестом, помітив, що той дуже незвично дивиться у вікно карети. Холодним, задумливим та навіть трохи грізним поглядом.

— Вас щось бентежить, мій принце? Хвилюєтесь перед початком навчання?

Ернест здригнувся та поглянув на свого слугу.

— Усе добре. Я не хвилююсь про навчання. Зрештою, усі в моїй сім'ї навчались у цій академії. Це було цілком очікувано, що я теж буду у ній навчатись.

Невдовзі карета зупинилась біля воріт академії "Срібна троянда". Ернест пройшов слідом за персоналом академії до гуртожитку. Усі члени королівської родини, які навчались у ній, мали власні окремі кімнати та до них ставились доволі шанобливо. Також Едерни мали досить привілейований статус в академії та усі від них очікували неймовірних висот. Так, принци та принцеси могли не здавати проміжні та підсумкові екзамени, їм легко закривали пропуски на заняттях та давали виграти у будь-яких турнірах чи конкурсах. Звичайно звичайні студенти академії не мали таких привілеїв та сильно заздрили дітям королівської родини.

Ернест увійшов до своєї кімнати та почав розкладати свої речі без допомоги Джонатана, який займався тим самим, але уже в спільній з кимось кімнаті. Кімната Ернеста була не такою ж розкішною й багатою, як кімната у палаці, але все ж суттєво відрізнялася від кімнат решти студентів. Кремові стіни, біла мармурова підлога, навпроти високих тяжких дерев'яних дверей височезне скляне вікно з виходом на балкон. На вікні висять напівпрозорі світло-блакитні штори.    Праворуч від дверей біля стіни була величезна біла шафа з різноманітним вигадливим різьбленням. Навпроти шафи було широке ліжко, застелене кремовою постільною білизною та з двома мягкими подушками кольору штор. Ліворуч від входу були двері в особисту ванну кімнату, а біля них розміщувався білий дерев'яний письмовий стіл з книгами та гусячим пером у чорнильній баночці. Біля столу був білий стілець з блакитною оббивкою сидіння та спинки. Такі ж стільці були на балконі біля маленького круглого білого столика з вазою білих нарцисів.

Ернест, розпакувавши речі та склавши їх у шафу, вирішив подивитись на вигляд на дворі та вийшов на балкону. Раптом він почув чийсь сміх та поглянув униз. Внизу саме крокували поруч одна з одною дві дівчини у формі факультету магії. Одна з них була трошки рудою, а інша білявка. Вони настільки голосно розмовляли, що їхню розмову було чути до кімнати новоприбулого принца.

— Ха-ха...Амеліє, не будь такою жорстокою до хлопців! — промовила білявка до своєї подруги. — Ось побачиш, ти рано чи пізно по-справжньому сильно покохаєш якогось красунчика! Це обов'язково станеться!

— Та годі вже, Катріно! Я втомилась тобі повторювати, що мені зараз не до хлопців! Мені треба думати над своїм науковим дослідженням! У мене не має часу, щоб бігати за цими самовпевненими впертими дурнями.

— Не говори так. Ти ще зміниш свою думку, як тільки закохаєшся.

— Ми це ще побачимо. — Амелія ледь помітно посміхнулась та впевнено продовжила йти уперед.

Ернест був приголомшений та не міг деякий час відвести погляду від Амелії. Він наче зачаклований дивився, як легенький вітерець грається з рудими пасмами її волосся, висмикуючи їх з акуратного пучка зачіски. Як сонячне проміння злегка освітлює ледь помітне ластовиння на дівочих щоках та тендітному маленькому носику, та як воно переливається у великих ясних блакитних очах. Амелія справді погарнішала за усі ці роки, коли вона не бачилась з принцами. Та настільки, що зранене серце Ернеста пропустило декілька сильних ударів, а щоки юнака почервоніли. Здається самотній юний принц щойно закохався.

Пройшло ще дві хвилини перед тим, як Ернест прийшов у себе та повернувся до своєї кімнати. Аж раптом хлопець помітив форму академії на своєму ліжку. Це була форма факультету магії:темно-синій фрак, з довгими рукавами, біла сорочка; синя краватка; штани були чорними як і лаковані чоловічі туфлі. На грудях піджака з лівого боку була нашивка з гербом академії "Срібна троянда", який являв собою скляну кулю, під яким розташувалася срібна троянда, а по обидва боки були два птахи: зліва білий голуб, праворуч руденький соловей. Ці птахи є символами двох факультетів академії: білий голуб - символ магічного факультету, а руденький соловей не магічного звичайного факультету. Ернест одягнув форму та тільки він підійшов до дзеркала, щоб роздивитись себе у новому вигляді, у двері постукали.