○ ◇ ○ РОЗДІЛ 1: ПРОРОЦТВО ○ ◇ ○

(Королівство Фелір. Авердіш.За 36 років до основних подій)

Прохолодний осінній день. Міщани, як і завжди, проживають свою тиху буденність. Хтось працює у поті чола, хтось прогулюється вулицями столиці насамоті або зі своєю родиною.А у королівському палаці багаті вельможі зібрались на урочистий банкет начесть майбутньої дитини королівської сім'ї, яка має скоро народитись.

Королева Меріан фон Едерн скоро має народити своєму чоловікові королю Ділану фон Едерну другу дитину.У подружжя вже є первісток, двухрічний Карлос фон Едерн, який на час бенкету був під наглядом няні. Майже усі гості, як і сама королева, були впевнені, що на світ зявиться маленька гарненька принцеса. Адже королівство вже має спадкуємця трону.

Сама королева Меріан була вродливою білявою жінкою, з кудрявим коротким волоссям, аристократично блідою шкірою й виразними сірозеленими очима. Одягнута вона була у вільну синю сукню з сріблястими візерунками по подолу й тонкою блакитною тканиною, що слугувала лямками сукні, які акуратно лежали на тендітних жіночих плечах. На шиї було золоте намисто з дорогоціними каменями, такі ж самі браслети були й на руках. Жінка блажено сиділа біля свого чоловіка й ніжно гладила свій досить округлий живіт долонею. Вона щось шепотіла собі під ніс, ніби зверталась до майбутньої дитини.

Король Ділан був досить високим й міцним чоловіком, з наявними ознаками члена династії Едерн — каштанового кольору волоссям й світлозеленими очима. Загалом його зовнішність складала про нього враження сильного правителя з сильним й холодним розумом. Одягнутий його величність у фіолетовий костюм, комзол якого був прикрашений золотою вишивкою й застібався на лівий бік золотими гудзиками. Також під еполетами з лівого плеча до правого боку спускалась срібласта стрічка з вичурним візерунком, а з плечей спадала темнобордова накидка з пуховим воротом. Король Ділан сидів й тримав свою дружину за руку, час від часу роблячи ковток вина зі свого келиху. Незважаючи на те, що дружина останнім часом не може терпіти запаху цього напою, та на те, що зовсім поруч сидить малолітній син, який може ненароком опрокинути келих.

Ось так гості й господарі палацу веслело проводили час, поки до бенкетної зали вартовий не привів старця провидця, який за давньою традицією має передбачити майбутьнє майбутньої дитини королівської сім'ї. Отож, усі присутні дуже чекали, що їм скаже провидець. Старець підійшов до майбутньої мами та з її дозволу доторкнувся до її живота, зосередився на мить і тоді ж відсмикнув с жаху руку.

— Щось не так? Скажіть будь ласка, що ви побачили. Що буде з моїм немовлям?—запитала занепокоєно королева Меріан у старця, а він лише взявся за голову й затрусився, повільно промовляючи своє пророцтво.

— У...У цієї дитини буде найчорніша й найгрішніша душа. Коли вона візьме до рук корону... ріками польється кров.

—Ви впевнені? Може це помилка?— перепросив стурбований король Ділан.

—Помилки бути не може. Як тільки ця дитина візьме до рук корону увесь Фелір захлинеться кров'ю невинних! Сотні,ні, тисячі фелірців загинуть! Такого хаосу ще не знав Фелір!

Таке пророцтво шокувало абсолютно усіх. Адже два роки тому, коли на світ мав зявитись принц Карлос, цей самий провидець спророкував щасливе й спокійне життя, багато різних досягнень, за які принца будуть ще довго згадувати. Тоді пророцтво геть відрізнялось від нового пророцтва для нового немовляти. Аж раптом королеві стало дуже боляче в животі, вона почала народжувати раніше ніж очікувалось, через сильний переляк. Король в туж мить відніс дружину до покоїв й покликав придворного лікаря. Лікар, почувши, що у королеви розпочались пологи, прибіг швидко, як тільки міг.

Через деякий час зі спальні пролунав гучний дитячий плач, це означало успішне завершення пологів. Коли до кімнати увійшов король Ділан, стомлена королева Меріан вже засинала у ліжку, а немовля було загорнуте у пелюшки й тихо лежало на руках у однієї зі служниць, які допомагали лікарю приймати пологи.

—Вітаю, Ваша Величність! У вас здоровий та гарненький хлопчик!

—Знову хлопчик.— якось беземоційно відреагував король й підійшов глянути на новонародженого.

—Ви не раді, Ваша Величність?— спитав занепокоєно лікар.

—А як тут радіти, коли на світ з'явився той, хто зруйнує наше королівство? Та ще й хлопчик. Я був би спокійний, якби народилась дівчинка, її можна якось позбутись, коли вона подорослішає. Наприклад видати заміж за спадкоємця трону союзної держави. Але з хлопчиком нічого не вдієш, він усеодно перебуватиме на территорії нашого королівства більшість свого життя.— по обличчю короля почали стікати сльози, було видно що він у розпачі.

—Як назвете новонародженого?— помотавши головою й діставши свій записник, промовив лікар.

—Е...Ернест. Його будуть звати Ернест фон Едерн.—тремтячим голосом промовив король перше ім'я, яке спало на думку й швидко покинув спальню.

Натомість до кімнати увійшла няня разом з двухрічним Карлосом на руках, щоб познайомити маленького принца з його молодшим братиком. Малюк Карлос, побачивши немовля біля мами, одразу потягнув до нього свої крихитні долоньки.

—Бра...

—Так, принце, це ваш братик.— ніжно промовила няня.— Його ваш тато назвав Ернестом. Правда він милий? Тепер ви старший братик.

Малюк Карлос хотів доторкнутись до свого братика й випадково трошки сильно надавив йому на носик, від чого малюк Ернест одразу почав плакати.