Глава 3

ГЛАВА 3

Кемстар, будинок Альберів

Еулін Бор

Цього разу раніше за всіх прокинутися не вдалося. Напевно, далася взнаки напівбезсонна ніч, коли я відключилася лише далеко за північ.

Настрій був відповідний. Сильно хотілося когось вбити. А найкраще одну нахабну біляву стерву, яка неймовірно дратувала!

На кухні вже сиділи Найя з Пітером, наминаючи брускети з яйцем і ковбасою. Хоча особливого апетиту не було, я приєдналася до них. Ще й видавила з себе побажання доброго ранку, нехай і для мене він таким не здавався.

Втім, судячи з того, що Найя вперше на моїй пам’яті пересмажила хліб, я не одна така. Дівчина взагалі наче знаходилася десь в іншому місці. Вдавала, що слухає захоплену промову Пітера про те, як він розгадав всі премудрості артефакта-павучка, і відсторонено кивала.

Здогадатися, про кого вона зараз думає, не становило складності. І я ще більш спохмурніла. Сподіваюся, Найя зуміє впоратися з цим почуттям.

Суто заради поваги до дівчини, яка готувала сніданок, відкусила трохи від брускети, а потім зосередилася на каві. Ось вона мені точно не завадить! Тим більше що райна її приготувала чудово.

Не встиг мій настрій почати повзти вгору, як за дверима почулися чиїсь кроки. І судячи зі стукоту підборів, це точно не Натан.

Через кілька секунд на кухню заявилася скуйовджена і позіхаюча Маріан. Добре хоч не в негліже! Інакше я б не стрималася і точно прочитала нотацію про правила пристойності. Але сукню вона все ж таки наділа, нехай і явно наспіх.

На деякий час за столом запанувала тиша. На відміну від мене, Найя та Пітер не знали, що дівчина залишилася у нас на всю ніч.

 – Всім доброго ранку! – широко посміхнулася вона і безцеремонно сіла на стілець. – І мені каву налийте! – зажадала, підсовуючи до себе блюдо з брускетами.

Перш ніж почала їсти прямо над ним, Найя поспішила дати їй чисту тарілку. Каву теж налила, дивлячись з погано прихованим невдоволенням.

 – Ти що тут робиш, Маріан?

 – А хіба не зрозуміло? – продовжуючи жувати, відповіла дівчина. Ще й одночасно посміхнулася, демонструючи вміст власного рота.

Я скривилася. Ніякої культури тут явно не варто очікувати.

 – А Натан де? – тимчасово забувши про власні душевні переживання, продовжила допит Найя.

 – Ще спить, – голосно сьорбаючи каву з поставленої перед нею чашки, відповіла Маріан. – Так втомився, бідолашний! – вона похабно загиготіла. – Всю ніч мені спати не давав!

Сильно захотілося стукнути її чимось. Усередині сколихнулися гіркота та злість.

Все-таки я була права! Натан – типовий стурбований кобель, який легко стрибає з одного ліжка до іншого.

Той, про кого я так неприємно подумала, з’явився на кухні абсолютно безшумно. Оглянув нас похмурим поглядом і скривився, побачивши Маріан. Напевно, сподівався, що з настанням ранку вона просто піде. Черговий доказ того, що звик всього лише використовувати жінок!

 – Доброго ранку, – пробурмотів привітання і сів на єдиний стілець, що залишився вільним.

Маріан одразу ж змінила дислокацію і нахабно влаштувалася у нього на колінах.

 – Будеш каву, милий? – ляскаючи віями, запитала, заглядаючи йому в очі.

 – Гадаю, я і сама в змозі подбати про брата, – втрутилася роздратована Найя. – Та й якщо наступного разу захочеш йому щось запропонувати, приготуй сама!

Те, що райна на моєму боці і Маріан не викликає в неї симпатії, пролилося бальзамом на серце.

 – Та чого ти така зла?! – анітрохи не зніяковіла білявка. – Не з тієї ноги встала, чи що? Чи від нестачі чоловічої ласки скаженієш?

Найя спалахнула і явно хотіла сказати щось різке, але Натан обірвав розпочатий конфлікт однією рубленою фразою:

 – А ну припиніть негайно!

Після чого зпихнув Маріан з колін і махнув їй рукою на колишнє місце.

 – Хіба ваша команда не повинна сьогодні з ранку виїжджати на завдання? – запитав похмуро.

 – Я встигну! – посміхнулася білявка. – Ми навіть зможемо зробити ще один захід, якщо поквапимося.

Пітер зніяковіло відвів очі від грудей Маріан, які вона при цих словах демонстративно випнула. Ще й огладила себе, не зводячи призовного погляду з Натана. Розпусниця облизала язиком нижню губу і млосно зітхнула.

 – Іншим разом, – здалося, що Ящір мало зубами не заскреготав.

Що це з ним? Невже не все так райдужно, як намагається показати білявка? Ця думка викликала деяку зловтіху. Та й те, що Натану не терпиться спровадити коханку, видно неозброєним оком.

Настільки розчарувала його в ліжку? Чи він переспав із нею на зло мені? Та ні, останнє вважати з мого боку вкрай самовпевнено!

Відчувши настрій Ящіра, Маріан зменшила запал. Але дивилася на нього так само. Як кішка на миску сметани. І обмежуватися однією ніччю точно не бажала.

 – Ловлю тебе на слові! – жарко видихнула вона. – З приводу іншого разу. Ми з завдання повернемося десь через два тижні. Я до тебе загляну. Буду сподіватися, що ти тоді теж будеш у місті.