Глава 2

ГЛАВА 2

Кемстар, будинок Альберів

Еулін Бор

Додому ми повернулися в край задумливому настрої. Хоча у кожного для цього були свої причини.

Ми з Натаном, напевно, розмірковували про одне: чим загрожує таке близьке спілкування з Саймоном Веннером протягом кількох днів. А якщо докопається до правди і зрозуміє, хто я така?

На Пітера явно справила враження пропозиція взяти його в клан і познайомити з видатним артефактором.

А Найя літала в хмарах зовсім з іншої причини. Я згадала про те, як Саймон на прощання поцілував нам обом руки. Але якщо я сприйняла це як звичайну люб’язність, то на райну було боляче дивитися. Вона так зніяковіла, що не знала, куди очі подіти.

Веннера її поведінка, напевно, смішила, хоча він нічим цього не проявляв. Залишався підкреслено-доброзичливим і ввічливим.

Цікаво, що насправді відбувається у нього в голові? Буде прикро, якщо порахує Найю всього лише пікантною розвагою під час поїздки! Хоча в цьому випадку Натан з нього шкіру спустить. І не подивиться на те, хто з них глава клану, а хто звичайний найманець.

Ця думка злегка заспокоїла, але я вирішила, що все ж таки поговорю з Найєю. Нехай і сама тримається від нового знайомого подалі.

Уже міркувала, чи не зробити це просто зараз, коли біля сходів на другий поверх зупинив голос Ящіра:

 – Еулін, затримайся. Поговорити треба.

Не знаючи, чого очікувати, насторожено подивилася на нього, але кивнула. Найя подарувала на прощання підбадьорливу посмішку і зникла нагорі слідом за Пітером. Схоже, райна щиро бажає, щоб у нас із Натаном налагодилися стосунки! Тільки ось, на жаль, це навряд чи можливо.

Але про що алкар хоче поговорити? Чомусь думки одразу зосередилися на одному: про нашу з ним спільну ніч і сварку.

І яку лінію поведінки обрати? Зображати холодність чи бути доброзичливою, але чітко дати зрозуміти, що між нами можлива лише дружба?

Поки я так міркувала, ми пройшли до бібліотеки. Натан притулився спиною до однієї з книжкових шаф, а мені махнув у бік стільця біля письмового столу. Я невпевнено присіла на краєчок і запитально подивилася на нього.

 – Про що ти хотів поговорити? – першою порушила мовчанку.

 – Чому ти вирішила погодитися на пропозицію Веннера? – запитав він.

А я відразу зрозуміла, наскільки дурними були мої припущення щодо його мотивів. Навіть посміялася з себе. Ага, алкару більше зайнятися нічим, окрім як страждати від нерозділеного кохання! Смішно ж! Він, швидше за все, вже й думати забув про той інцидент. І швидко втішився, до речі.

Я скривилася, згадавши про Маріан. Але потрібно було щось відповідати, а то Ящір все більше хмурився.

 – А хіба у нас був вибір? – знизала плечима. – Адже розумної причини для відмови не можна було знайти.

 – Ну чому ж? – заперечив Натан. – Я міг би сказати, що найближчим часом не планую братися за нове завдання.

 – Сумніваюся, що Саймона Веннера така відповідь влаштувала б. Особливо з огляду на запропоновану винагороду. Будь-яка команда найманців обома руками і ногами вхопилася б за таку пропозицію. І у Веннера б виникли резонні підозри: чому ми не хочемо. Він і так підібрався до моєї таємниці занадто близько.

 – Ти про що? – насупився алкар.

 – Пам’ятаєш, він згадував про цілителя, який омолодив його матір?

Ящір кивнув.

 – Так ось. Правий на всі сто. Це була я.

 – І що? – з подивом запитав алкар. – Хіба тут є щось секретне? Ну, окрім того, що поки ти не плануєш повертатися до цієї справи.

 – Тільки те, що займалася я цим під своєю колишньою личиною! – випалила похмуро. – Звичайно, ауру я маскувала і приймала пацієнтів в масці. Але є жінка, яка знає й моє справжнє ім’я. Господиня лавки, в якій я приймала клієнтів. Якщо Саймон на неї вийде, зможе змусити сказати правду. Так що краще не давати йому приводу докопуватися до мого минулого ретельніше.

Поміркувавши, Ящір змушений був погодитися з моїми доводами.

 – Гаразд. Але ти впевнена, що вдасться нічим себе не видати в поїздці? Все ж таки багато часу доведеться провести поруч із ним.

 – Ми не настільки добре були знайомі з Саймоном раніше, – зауважила я. – Так що навряд чи впізнає. Головне, не давати йому приводу для нових підозр. Триматися спокійно і невимушено. Так, наче для мене це дійсно всього лише чергове завдання.

 – Що ж, тобі видніше.

Натан демонстративно витягнув з шафи книгу і почав гортати.

 – Це все, – кинув мені.

Я завагалася. Вже й самій хотілося торкнутися тієї теми, якої боялася спочатку. Прояснити все між нами до кінця. Але відчужений вигляд Натана викликав мимовільну ніяковість. Здавалося, він уже й думати про мене забув. Або з нетерпінням чекає, коли заберуся звідси і залишу його на самоті.

Зітхнувши, піднялася і вийшла з бібліотеки. Почуття невдоволеності ніяк не бажало зникати. Як виявилося, мене не влаштовує той тон у відносинах, який обрав Ящір. Але як виправити ситуацію, щоб при цьому він не подумав нічого зайвого, не знала.