Сезони душі

Сумне

За вікном лише сніг, лише дім,

До якого не долетимо, не добіжим.

Біг…

Розігнатися й стрибнути

У минуле,

Де дерева в спокої заснули в саду.

Де покличеш маму,

Вона відгукнеться:

«Я іду!»

І ось дім…

Стрибаєш з розбігу

В руки мами…

А вони,

Ті руки старі стали.

Не змогли підтримати…

Упали, розбились мрії

Об пороги рідні.

Зустрілись мрії з розбитими коліньми

Із втомленими від воєнних буднів очима…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше