5.2

4 червня

Тіррас. Печера драконів.

Коли головний біль вщух, білява мисливиця поглянула на Доргару.

- Артур був магом?

- Ні. - Прогарчала Доргарра. - Що трапилося?

- Артур самозванець. Той хто видає себе за нього - маг. І далеко не з простих. Саме тому він позбувся в палаці всіх, хто володіє магію. Адже маг, завжди може упізнати іншого мага. От тільки, мене бентежать енергетичні потоки самозванця.

- І що тебе здивувало? - Запитала Катріна.

Замість білявки відповіла ельфійка.

- У магів енергетичні потоки структуровані та стійкі. У звичайних людей вони переплетені, можуть зливатися або розходитися, але вони стійкі. У нього ж потоки не лише переплетені, наче у звичайної людини, вони ще й хаотичні. Не стабільні. Постійно змінюються. І при цьому він явно залишається магом, раз зумів з легкістю зруйнувати наш фантом. Я такого ніколи не бачила.

- Це не дивно. - Відповіла ельфійці Віррая. - У вашій резервації таке не водиться. Така структура магопоків притаманна ефемерним сутностям, яких в народі називають мракобісами: туманникам, демонам, іпритам, елементалям і навіть тим сутностям, яких у багатьох світах називають богами.

- Одного не розумію, - промовила Катріна, - на якого мракобіса, якийсь мракобіс видає себе за покійного брата короля? Заради влади?

- Цілком можливо. От тільки, якщо врахувати те, що самозванець Артур - мракобіс, у мене виникла підозра, що він не зовсім помер сімнадцять років тому. - Зауважила Віррая.

- Як це? Адже король Лен казав, що власноруч виймав стрілу з його серця. З мого досвіду, запевняю, з пробитим серцем довго не поживеш. Та й як це можна, не зовсім померти?

- Кать, наскільки я пам'ятаю розповідь короля, він знайшов тіло неподалік дикого переходу. Там його ж і закопали. Але, біля переходів завжди підвищений магічний фон. Значно підвищений, ще й не стабільний. Зараз може бути близько ста УМО, а за мить вже більше ста тисяч. Що ж відбувається з живими і неживими за потужних фонових магічних потоків ти прекрасно бачила на власні очі в Інфероні. Тому, біля стаціонарних переходів і стоять так званні вирівнювачі, з'єднані напряму з найближчим джерелом. Якщо фоновий потік критично падає і не здатний підримувати перехід, джерело живить його, не даючи зачинитися. Якщо ж стається потужний викид магічної енергії, надлишок направляється на джерело, яке й розподіляє її по своїх каналах скиду.

- А що з імператором?

- Його ми не встигли знайти. Та ми дізналися, що він у реальній небезпеці. Шамани, який приволік у палац Артур, роблять усе, щоб Крістіан помер якомога скоріше.

- Тож, який наш план?

- План простий, як цеглина: проникаємо в палац. Позбуваємося шаманів, лікуємо імператора, розбираємося з Артуром-мракобісом, а вже потім шукаємо Антуанету.

- Простий, - відповіла Катріна, - Але як нам це все зробити? І саме перше питання, як нам проникнути у палац та знайти імператора?

- До нього пускають лише шаманів та служниць, що носять їжу. Шаманами прикинутися ми не можемо, а от служницями - запросто.

- А якщо ти випадково зустрінеш самозванця? Він одразу ж розпізнає в тобі мага. А без підтримки чинного імператора, нам буде непереливки.

- Це дійсно може створити нам небажані проблеми. - Погодилася білявка. Та я знаю вихід. Я заблокую магію в собі на певний час. Скажімо на добу. Цього часу нам має вистачити щоб проникнути в палац і знайти імператора.

- Тобто, сестричко, цілу добу ти будеш звичайною льдиною, без жодних своїх магічних штукенцій?

- Саме так. І ще, Кать, браслет з накопичувачами потрібно залишити тут. Слуги не носять таких дорогих і явно магічних речей. Аль, тобі краще, поки що, залишитися в драконів.

Невідомо де.

Вона отямилася в цілковитій тиші і темряві. Спочатку Антуанета навіть не могла збагнути, чи вона все ще знаходиться в безпам'ятсві, чи вже прийшла до тями. Вона не знала де вона, і як сюди потрапила. Останнє, що пам'ятала принцеса: вона йшла коридором палацу від свого хворого батька, а потім... Що було потім вона не пам'ятала, але голова боліла й досі.

- Отямилася? - Почувся в темряві чоловічий голос, і згодом, під стелею, спалахнув магічний світляк.

Вона була в сирій кімнаті буз вікон. Стіни зроблені з грубого рваного каменя. В кутку валялася невеличка купка соломи, та принцеса все ще лежала на холодній земляній підлозі, де їх й залишили непритомною. Біля однієї зі стін стояв нерозібраний тюк соломи, на якому сидів літній чоловік, одягнений у строгий чорний костюм.

- Де я? - Запитала принцеса.

- Ви у мене в гостях, ваша високосте. Як вам ваші нові покої? Так, це не королівський палац, та що ж поробиш, у нас в країні немає королів. Ми люди прості. Чим багаті - тим і раді.

- Що вам від мене потрібно?

- Майже нічого, я б сказав - дрібничку: контроль на Трьома Світами.

- Це не можливо!

- В світі, де влада передається у спадок, можливе все. Завжди хотів мати невісткою справжню принцесу.

- У мене вже є наречений. Я...

- Знаю. Нічого страшного. Обломиться трішки тому молокососу. А тепер, ваша високосте, зробіть ласку, заткайтеся і уважно мене послухайте. Від цього залежить ваша доля. Ваш татко, от-от відправиться до мракобісів, а ваша матінка, якщо буде нам заважати, піде слідом за ним. Ваш дядечко оголосив себе лордом-протектором імперії, що й не дивно. Саме заради цього він і повернувся, з нашою допомогою додому. То ж, у вас є вибір: ви розриваєте заручини з Гаронським принцем, і виходите заміж за мого сина, після чого ваш дядечко, так само як і з'явився нізвідки, зникне в нікуди, і ви спокійно посядете престол Вальданської імперії, або ж залишитеся тут до тих пір, доки не зрозумієте, що вибору у вас, насправді, немає. І весь цей час, ваш дядечко спокійно обкрадатиме Три Світи в нашу користь. Такий варіант нас теж цілком влаштовує, на якийсь час. Є лише одна проблема - у Артура немає спадкоємців, і не буде. А у вас будуть. То ж, я вас залишу тут, на деякий час, щоб ви подумали над моєю пропозицією.
Старегань вийшов, зачинивши за собою двері. Магічний світляк згас, і вона, знову, опинилася в суцільній темряві.