3.6

1 травня.

Орд. Королівський палац.

Традиційний травневий бал, присвячений весні і теплу, був у розпалі. Тому двом старим друзям, Лену ІІІ та Крістіану дю Валь, довелося чекати закінчення офіційної частини. На балу були присутні й імператриця та дочка Крістіана, адже сьогодні був надзвичайно важливий день для життя двох країн.

- У мене є несподівана новина. - Тихо звернувся Крістіан до Лена.
- Яка?

- Мій брат повернувся.

- Який брат?

- Артур...

Від несподіваної новини, Лен так швидко повернув голову у бік товариша, що ледь не загубив корону.

- Цього не може бути. Я власноруч виймав стрілу з його серця.

- Схоже, друже, що ти помилився. Ти ж сам казав, що його обличчя було розбите каменем.

- Але ж родовий герб на одязі був цілий. Ти певен що це він?

- Магічний аналіз однозначно підтвердив, що він з роду дю Валь, і мій близький родич.

- Не подобається мені ця ситуація. Щось тут явно не те. Де він був сімнадцять років, і чому вирішив повернутися саме зараз? Хто ж тоді був у його одязі, і якщо він вижив, куди поділася Аріана? Він хоч щось розповів?

- Не багато. Каже, коли на них напали, його поранили і чимось вдарили по голові. Отямився він вже рабом на плантаціях бавовни десь біля Епіру. Повернувся лише зараз, коли зміг втекти...

Були тут й високородні лорди з усього Гарону. Та найбільший фурор викликали дві дівчини, не старше вісімнадцяти років: блондинка з дивними, фіолетовими очима та брюнетка.

Віррая була одягнена у фіолетову сукню сукню, в тон її очей, а Катріна в темносиню. Лише вони зайшли в зал, усі присутні стихли, і поклонилися дівчатам. За останні дні, дві мисливиці стали справжніми знаменитостями столиці. Їх знали усі. Герольду навіть не довелося надривати горло, народних героїв впізнали усі присутні.

Навіть сам король підвівся зі свого місця, підійшов до дівчат і поцілував їм руки.

Принцеса Антуанета, що сиділа поряд зі своїм нареченим, тихо запитала його:

- Хто ці дівчата, що їм виказують таку шану?

- Можна сказати, без перебільшення, це ті люди, завдяки яким ми можемо сьогодні святкувати. - Посміхнувся Стефан.

- Я не чула, щоб у Гароні була віна...
- Війни не було. Проте було дещо значно страшніше. Вибухнув Інферон.

- Це то місто, де ви збудували ядерне джерело магоенергії?

- Воно саме. А ці двоє зупинили апокаліпсис. До речі, виявилося що Віррая - вищий маг. Вона змогла керувати такими магічними потоками, що спалили б наймогутнішого з архимагів.

- І що, це ніяк не вплинуло на неї?

- Вплинуло. Та цілителі змогли позбутися майже всіх магічних впливів.

- Майже?

- Зачекай, коли Віррая, білявка, посміхнеться. Сама все зрозумієш...

Почалася офіційна, найнудніша, частина балу. Традиційно, саме на травневому балу, посли інших країн вручали свої вірчі грамоти. По завершенню цієї процедури, король Лен та імператор Крістіан офіційно оголосили про заручини принца Стефана та принцеси Антуанети. Потім почався власне бал.

По завершенні перших п'яти обов'язкових танців, гості стали збиратися в "гуртки за інтересами", де почалися жваві обговорення політики, новин, моди, торгівлі...

Час настав, і Лен з Крістіаном відлучилися в своїх справах.

Віррая та Катріна відійшли в бік, в надії трішки перепочити, та, одразу ж, до них підійшли Стефан та Антуанета.

- Вітаю вас, міс ден Адель, і вас, міс ден Іо. Радий бачити що ви одужали.

- Дякую, ваша високосте. - Відповіла Віррая, посміхнувшись, від чого стало видно пару довгих, міцних іклів, наче у казкового вампіра...

***

Вони зібралися у невеличкій кімнатці, де професор ле Гас закінчував налаштовувати апаратуру. З часу останнього експерименту МОМ значно покращилася. Тепер, для виводу інформації використовувалося два магічні екрани. На одному був виведений детальний план палацу, а на іншому мапа Гарону та найближчих держав.

- Все готово, професоре? - Запитав король.

- Так, ваші величності.

- Професоре, давайте без цього офіціозу. Він мені вже поперек горла.
Відповісти королю професор не встиг. Імператор вирвав зі своєї голови волосину, і протягнув його ле Гасу.

Помістивши волосся в артефакт, професор натиснув кілька кнопок, і на магоекрані з'явилося чотири червоних крапки. Усі вони були в межах палацу.

- ..., - вилаявся профнсор.

- Щось не так? - Запитав Крістіан.

- Погляньте самі. - Професор показав на червону точку в самому центрі екрану, над якою висів напис: "100%". - Ось це ви. А ось це, - професор показав на групу з трьох точок, що майже зливалися в одну, та надписом: "96% спорідненості", - Ваша дочка Антуанета.

- Стривайте, а чому крапки три?

- Мені самому цікаво. Нажаль, сигнатура Аріани, яку ми бачили місяць тому, кудись зникла.

Крістіан поклав руку на плече старого професора, тихо промовив:

- Не зникла. Тоді ми бачили сигнатуру мого брата Артура. Аріана загинула сімнадцять років тому. Тепер це вже остаточно доведено.

***

Вони зустрілися по закінчені балу. Двоє старих друзів. Наставник і його учениця.

- Щось ви сьогодні надто сумні, професоре. - Промовила Віррая.

- Не звертай уваги. Я, лише... Не можу збагнути, де допустив помилку.

- То може я допоможу? Розповідайте.

- Це не так вже й важливо.

- Розповідайте.

- Гаразд, я розробив аркан, та систему роботи з ним, який, може знайти усіх родичів будь кого з розумних в межах певної території. Та одна проблема, іноді з'являються незрозумілі сигнатури, іноді зникають ті, що мали б бути. А іноді один сигнал роздвоюється, чи, навіть, розтроюється.

- Професоре, ви не проти якщо я візьму копію ваших напрацювань і трішки "почаклаю" над ними у вільний час? Це досить цікава і практична тема.

- Віт твоєї допомоги не відмовлюся. Може ти помітиш те, що я пропустив...