Розділ 3. Інферно

"

Немає межі людській дурості. А якщо її помножити на безвідповідальність та дати такій людині владу — катастрофа неминуча. І біда в тому, що розплачуватися за цю безвідповідальність будуть інші..."

Антуан ле Стар "Загальна теорія влади."

17 квітня.

Гарон. Околиці села Кустоцвіт.

- Вірр. Віррка! - Стривожений голос чорнявої дівчини змусив її біляву подружку, по-сумісництву ще й відьму-практикантку, розплющити очі.

- Що трапилось?

- Сама подивися, - хитро відповіла Катріна.

Неохоче Віррая піднялася з нагрітої ковдри (хоч і вже була середина квітня земля ще не встигла прогрітися, і спати, на все ще мокрій від нещодавніх дощів землі не хотілося нікому) і подивилася на північ, куди показувала подруга.

А подивитися було на що. За недалеким лісом, який закривав північний обрій, десь, значно далі на півночі, розгорялася заворожлива і водночас лякаюча заграва, що переливається всіма кольорами веселки. А в центрі цього дива сяяв яскравий білий стовп світла, оточений блідо-блакитним сяйвом.

Деякий час Віррая дивилася на дивовижне видовище, не взмозі повірити в те, що бачить.

- Що в нас у тій стороні? – Тихо запитала вона.

- А я звідки знаю? - Безтурботно відповіла Катріна, не звернувши уваги на занепокоєння напарниці, насолоджуючись красою небаченого явища. – Зараз у карту подивлюсь… Так… Якщо вірити мапі, то в тій стороні має знаходитися наша столиця.

- Орд знаходиться значно східніше. Що є на захід від столиці?
- Та власне нічого. Ближче за сотню ліг жодного великого міста чи селища. Так, дрібні села та хутори. Хіба що…

– Інферон. - Закінчила за свою напарницю світловолоса мисливиця, і кинулася до свого спального місця. Швидко знайшовши свою сумку, вона відчинила її і перевернула. З маленької, з вигляду, сумочки вивалилася величезна купа різного барахла. Знайшовши в купі магометр, Віррая увімкнула його, подивилася на показники і свиснула: - 3800 УМО (уніфікована магічна одиниця, яка в перерахунку на Земні стандарти дорівнює 56,255055...(055) Дж/с)!

- І що це значить?

- Це означає, що незабаром, в окрузі, піднімуться всі мерці.

Інферон. Джерело.

- Лорд Дат! Лорд Дат!

Сигналізація у центрі управління джерелом видавала неприємні звуки. З бетонованого перекриття стелі, здатного витримати прямий удар подиху дракона максимальної потужності, сипався дивний сірий пил. На підлозі лежали шматки штукатурки, що відвалилася.

Оператор випромінювача, тридцятирічний чоловік із довгими вусами, Марек Лар, сидів на підлозі під своїм пультом, з побоюванням поглядаючи на вузьку тріщину в монолітному бетонному перекритті.

Оператори джерела Нік Акім і Сент Фон з побоюванням дивилися на згаслий пульт. Двоє практикантів зі школи магії забилися в кут операторської та боялися навіть дихнути.

- Лорд Дат! - Знову покликав заступника головного інженера джерела оператор Акім.

- Що сталося? - Нарешті прийшов до тями високий начальник.

- Не знаю. - Дивний поштовх, кілька секунд тому, відчули усі. Здавалося, що надійна бетоновона підлога під ногами підстрибнула, і потім впала на своє місце. - Контр управління вийшов з ладу.

У цей момент в операторську вбіг один із працівників джерела. На його обличчі виднілися дивні опіки, очі набули червонувато-коричневого відтінку, а ікла видовжилися, наче у вампіра. Буквально влетівши в операторську залу він вигукнув:

- Лорд Дат, пожежа в реакторній зоні! Ми втратили контроль над інферно...

- Реакторна зона... Інферно... Водень... Акім, Фон! Ви ідіоти! Ви примудрилися підірвати напірний бак! Що з АЗР (активна зона реактора)? Вода надходить у реактор?
- Я... Я не знаю... - промимрив молодий оператор Фон. – Я не можу зв'язатися із насосною зоною…

- Мені насрати на те, що ти можеш! Мені потрібна вода в АЗР! - Погляд розгніваного заступника головного інженера зупинився на двох практикантах. - Гей, ви двоє, годі тремтіти в кутку мов обдертій шавки. Ідіть та увімкніть ці чортові насоси… Дар, що з фоном?

- Чотири і два кілоУМО. - Відповів оператор, глянувши на покази магометра.

- Радіація?

- В нормі. Схоже що реактор цілий. Розгерметизувалася лише зона інферно.

- Що ж, це погано, але не так, як могло б бути. Я до командувача джерелом, слід все йому доповісти. Відновіть контроль над інферно... І закайте нарешті воду в АЗР.

Помічник головного інженера вийшов із центру управління. В приміщеннях джерела, на підлозі, валялися скляні осколки, від вибитих ударною хвилею вікон. Над реакторний залом розгорялася різнокольорова заграва...

За сотню миль від джерела, на міському цвинтарі столиці, одна з кам'яних могильних плит здригнулася, потім ще раз, а потім відлетіла у бік. Із землі показалася напівзогнила рука...

Околиця села Кустоцвіт.

- Що ти робиш? – здивовано вигукнула Катріна, спостерігаючи за дивними діями своєї напарниці, яка розкладала на землі їхній змінний одяг.

- Вношу невеликі зміни до нашого одягу та наших планів.

- А я думала, що тебе виперли у мисливиці через те, що маг із тебе, як із козла корова. А ти в нас, виявляється, ще й чаклувати вмієш. – Голос чорнявої мисливиці звучав весело.

- Кать, але ж ти й язва. Я тобі вже казала це?

- Разів десять. Кожен день.

- І взагалі-то, мене сюди виперли не за те, що я поганий маг, а за те, що не захотіла спати з нашим директором.

- Я ж і кажу, що дурепа.

- А сама не така? До тебе хоч молодий красень з величезними перспективами чіплявся, а на мене старий козел зазіхав. - Подібні шпильки стали між напарницями нормою, і ні Віррая, ні Катріна не ображалися одна на одну. - Гаразд, не заважай, а то начарую ще якусь гидоту, потім самі раді не будемо. При такому фоновому потоці це зробити легше ніж просто…