Розділ 68. Тиша серед шуму

Я сів на диван, Олена ніжно притиснулася до мене, і в цю мить весь світ зупинився. Її тіло було теплим, а дотики — такими бажаними. Ми говорили про щось легке, але очі наші все частіше шукали один одного, а слова ставали зайвими.

— Знаєш, — прошепотів я, — що кожного разу, коли ти поруч, я ледве стримуюсь?

Вона посміхнулася, і я відчув, як її руки міцніше обвили мою шию.

— Ой, — кокетливо сказала вона, — та мені здається, ти вже давно не стримуєшся.

Я не став сперечатися. Підняв її на руки, і ми без жодних вагань рушили до кімнати. Наші губи знову зустрілися у поцілунку, палкому і тривалому, а тіла, немов давно знайомі, почали говорити власною мовою.

Коли я притиснув її до ліжка, вона тихо зітхнула, і це був найсолодший звук, який я коли-небудь чув.

— Ти неймовірна, — прошепотів я, ковзаючи пальцями по її стегнах. — Така вузька… Це просто зачаровує.

Вона вигнулася у відповідь, і я відчув кожен її порух, кожен шепіт.

— Дмитре, — прошепотіла вона, — це так… добре.

Її стогін під моїми губами розпалював мене ще більше.

— Я люблю ці звуки, — посміхнувся я, — вони наче музика, яку хочу чути завжди.

Її руки стиснули мою шкіру, і я відчував, як пульсує кожен м’яз, як ми зливаємося в єдине ціле.

— Не стримуйся, — тихо попросила вона, — я хочу тебе всю.

І ми забули про все навколо. Лише ми, наше тепло і бажання, що розгорілося до неймовірної сили.

Я відчував, як кожен рух стає впевненішим, а темп — швидшим, ритмічнішим. Її тіло відповідало мені — гнучке, пружне, вузьке, і це викликало в мені шалене бажання бути ще ближче, ще інтенсивніше.

— Ти така ідеальна, — прошепотів я між поцілунками, ковзаючи руками по її спині. — Кожен звук, що ти видаєш, — немов пісня, що заводить мене.

Вона заплющила очі, покусуючи губу від задоволення, і це зводило мене з розуму.

— Дмитре… не зупиняйся… — голос тріпотів від почуттів.

Я збільшив темп, рухаючись гармонійно з її тілом, відчуваючи, як ми стаємо одним ритмом, одним подихом.

Кожен її стогін, кожен тихий шепіт розпалювали вогонь пристрасті, а я не міг і не хотів стримуватись.

— Ти неймовірна… — шепотів я, тримаючи її міцно, щоб вона відчувала мою силу і ніжність одночасно.

Її руки міцно стиснули мене, ніби вона боялася, що я зникну, якщо відпущу.

— Залишайся зі мною, — прошепотіла вона.

Я посміхнувся і відповів поцілунком, повним обіцянок.

Ми забули про все, крім себе, наших тіл і звуків, що заповнювали кімнату — відвертих, справжніх і беззахисних.

Я вже не стримувався — пришвидшуючись, поринаючи у цей шалений вир пристрасті, а вона, не стримуючи емоцій, все голосніше стогнала й викрикувала моє ім’я.

Коли наше шалене єднання нарешті досягло піку, ми обидва відчули цю глибоку, спільну тишу.

Знурені, але щасливі, ми впали в обійми одне одного і заснули, повністю віддавшись моменту, що став початком нового, справжнього життя разом.