Розділ 67. Вечір перемоги

Три дні після суду минули, як одна яскрава хвиля — ми нарешті відчули полегшення і вирішили відсвяткувати перемогу разом. Олена запросила всіх до свого маєтку, і це було правильне рішення — саме тут, серед знайомих стін, можна було відчути себе по-справжньому розслаблено.

Кімната наповнилася запахом домашньої їжі: пельмені Марти, салати Емми, смажена курка Андрія — усе здавалося досконалим. За столом, прикрашеним свічками, зібралися ми всі: Олена, Марта, я, Емма, Андрій, Марко, Юля, Артем.

Я підняв келих з вином і виголосив тост:

— За нашу перемогу і за те, що разом ми — сила! Без вас я б не справився.

Олена посміхнулась, стиснула мою руку.

Марта, дивлячись косо на Артема, пробурмотіла:

— Ну що ж, хоч хтось нарешті виніс суд над тим, хто не вміє нормально працювати… Хоч би Артем вчився трохи.

Артем, не втримуючись, кинув у відповідь:

— А ти, Марто, може, припиниш бурчати, як стара магнолія? Бо за твоїми звичками скоро птахи будуть перелітати на інші гілки.

Марга продовжила, не знімаючи хитрого виразу:

— О, чого я не дивлюсь на тебе, то такого почую! Ти, мов той сніг — ніколи не знаєш, коли розтанеш.

Емма розреготалась:

— Оце так сімейка! Я думала, тут буде тиша і спокій, а це справжній цирк з клоунами.

Юля підморгнула Марко:

— Тепер я розумію, чому Дмитро такий стійкий. Потрібно мати терпіння тренованого монаха!

Марко лише посміхнувся, підніс келих.

Я не втримався і додав:

— А тепер серйозно — наступні вихідні йдемо на ту вулицю з музикантами, яку я вам казав. Потрібно відпочити від усієї цієї метушні.

Олена засміялась:

— Після такого вечора хочу ще й потанцювати. Тільки Артем, обіцяй, що не будеш бурчати весь час.

Артем з посмішкою:

— Знаєш, я можу бурчати й танцювати одночасно. Майже як джаз-бенд.

Всі вибухнули сміхом. Саме у такі моменти розумієш, що хоча ми й маємо свої маленькі «бурі», саме це робить наші стосунки живими й справжніми.

Я дивився на Олену, на її усмішку, і відчував, що попереду — нові початки, нові історії, які ми пройдемо разом. І цей вечір став справжнім символом того, що навіть після холодної зими розквітають магнолії.