Розділ 35. «Нарада з пряними нотками»

Кабінет був світлим і водночас душним — не через повітря, а через людей, що зібралися тут. За великим столом сиділи: Дмитро — зосереджений, серйозний, Марко поруч із ним — спокійний, уважний, Артем навпроти з телефоном у руці, і Марта поруч зі мною, похмуро поглядаючи на молодшого Коваленка.

— Отже, — Дмитро коротко кивнув, — почнемо. Звіти за тиждень. Марта?

Марта, піднявши планшет, почала читати.

— Ми з командою фіналізували план зонування інтер’єру першого поверху. Є кілька варіантів для лаунж-зони, ми провели опитування серед фокус-груп — клієнтам подобається концепт із дерев’яними панелями, живими рослинами й розсіяним освітленням.

— Ага, джунглі в готелі, — вставив Артем, не відриваючись від екрана.

— Краще вже джунглі, ніж твої анімації з неоновими підсвітками, які підходять хіба що для додатку нічного клубу, — парирувала Марта, не підвищуючи голос.

— Артем, — сказав Дмитро, — ти щось маєш по технічній частині?

— Звісно, — нарешті підняв погляд брат. — Систему резервного доступу до номерів можна зробити через застосунок, синхронізований із сервером, без фізичних карток.

— Це дорого, — зауважила я.

— Але безпечно. І сучасно, — підняв брову Артем.

— Треба порахувати. Займусь цим, — втиснувся Марко.

Дмитро подивився на мене.

— До речі, щодо змін у вентиляції, які ти додала до технічного завдання.

— Так? — я нахилилась уперед.

— Їх погоджували з кимось із моїх інженерів? — холодно запитав він.

— Ні. Але ці зміни відповідають оновленим нормам і...

— Олено, — перебив Дмитро, — це не соло-проект. Ми вдвох ведемо його, ти не можеш просто вкидати правки в специфікації.

Я відчула, як в мені закипає.

— Вибач, але коли бачу, що щось не відповідає сучасним стандартам — я не мовчу. Це не “вкидання”, а професійна ініціатива.

— “Професійна ініціатива” без координації шкодить більше, ніж допомагає, — різко сказав він.

— А надмірний контроль — шкодить довірі, — відповіла я.

Запала тиша. Артем зиркнув на нас обох і тихо присвиснув.

— Ви обидва наче з детективного серіалу. Хто кого переграє.

Марта скривилась, але нічого не сказала.

Дмитро видихнув і трохи м’якше додав:

— Добре. Розберемо це разом після свят.

Я кивнула, все ще трохи напружено.

— Але якщо хтось знову втрутиться в мій дизайн без попередження — я можу і вкусити, — буркнула Марта.

— Укус з твоїм лаком буде смертельним, — Артем не втримався.

— В наступному звіті я вставлю графу “психологічна шкода”, — прокоментував Марко, не відриваючи погляду від екрана.

Всі засміялися. Атмосфера трохи розрядилась.

— Ну що ж, — сказав Дмитро, — на цьому все. Тепер можна і подумати, як достойно зустріти Новий рік.

— У моєму маєтку, — нагадала я. — І без жодних суперечок.

— З обмеженням на архітектурні дискусії, — кивнув Дмитро.

— І на айтішні експерименти, — додала Марта.

— Я мовчатиму. Якщо буде шампанське, — посміхнувся Артем.