Коли Дмитро розповів про місце, де взимку збираються музиканти, у мене несподівано виникла ідея.
— Знаєш, а давай зробимо щось по-справжньому незабутнє, — сказала я, усміхаючись. — Запросимо туди всіх — Марту, Емму, Юлю, Марка, Артема і, звісно, Андрія. Відсвяткуємо Новий рік у моєму маєтку.
Він зупинився і задумливо подивився на мене.
— В твоєму маєтку? — уточнив, ніби перевіряючи, чи це серйозно.
— Так, саме там! — я відчула, як мене наповнює радість. — Та й у мене є одне місце, яке я хочу показати вам усім. Від якого ніколи не відмовлюся.
Дмитро посміхнувся.
— Звучить дуже інтригуюче. Але, знаєш, нам теж треба буде провести нараду щодо проекту. Час уже піджимати, щоб усе йшло за планом.
— Звичайно, — я кивнула. — Але давай поєднаємо приємне з корисним. Проведемо нараду вдень, а ввечері — святкування. Це ж саме той час року, коли можна розслабитись і зарядитись.
Він задумливо потер підборіддя, а потім з посмішкою сказав:
— Добре. Тоді домовились. Готуйся — буде і робота, і свято.
— Чудово! — я сміялась. — Обіцяю, що буде весело.
Він підійшов ближче і тихо додав:
— І, мабуть, це буде найкращий Новий рік за довгий час.
Я посміхнулася у відповідь, відчуваючи, що цей вечір – лише початок чогось важливого.