Розділ 30. «Операція: Знести йому дах»

Наступний день розпочався так, ніби всесвіт вирішив перевірити мою витримку на міцність. Я ледве встигла заварити каву, як у двері буквально влетіли Марта та Емма з поглядом змови.

— Ну що, — почала Марта, підморгуючи, — чула, що у тебе вечірня зустріч з Дмитром.

— Та не хвилюйтесь, — спробувала я відмахнутися, — я сама знаю, що робити.

— О, ні-ні-ні! — засміялася Емма, — саме тому ми тут. Ти повинна бути не просто «знаю, що робити», а така, щоб він зомлів!

— Зомлів? — я підняла брову. — Тобто як? Ходити на шпильках, наче модель на подіумі? Я прийшла не на показ, а на ділову розмову.

— Ну, показ — це теж важливо, — втрутилась Марта, — особливо коли треба «знести дах»!

Із цим вона миттю схопила мене за руку і повела в спальню. Поки я ледве балансувала на межі протесту, Емма вже рвалася до моєї шафи, наче справжній шпигун, шукаючи щось «вбивче».

— Олено, — проголосила вона драматично, — ця сукня! Ідеально підкреслить твою фігуру і змусить Дмитра забути, про що він хотів говорити!

— Але ж це неформально! — намагалася я заперечити, але отримала у відповідь тільки підморгування.

— Професійність — це коли ти впевнена у собі. А впевненість починається з правильного вигляду.

Марта почала діставати суміш косметики, фен, щітки, наче ми змагалися за участь у шоу «Перевтілення за 60 хвилин».

— Ні! — вигукнула я, коли вони вже почали збирати моє волосся у складну зачіску.

— Ти навіть не уявляєш, як це змінить хід розмови, — сказала Емма з серйозністю, яка не допускала жодного «ні».

— Добре, — здалася я, — але якщо Дмитро подивиться на мене і скаже: «Ти що, на вечірку?», то винні будете ви!

— Обіцяємо, — засміялися вони в унісон.

Врешті-решт, я сиділа перед дзеркалом, дивлячись на свою відображення, яке було наче з глянцевого журналу. Високі підбори, елегантна сукня, ідеально укладене волосся — все це було зовсім не мій стиль, але… виглядало непогано.

— Ну, — сказала я, — може, і варто було послухати вас.

— Ось це дух! — вигукнула Марта, хапаючи мене за руку.

Я глибоко вдихнула і подумала: «Нехай буде цей вечір. А там — як піде.»