Сезон магнолій

Розділ 29. «Баланс на лезі»

Вечір поволі опускався на Івано-Франківськ, а я сидів у своєму кабінеті, дивлячись на документи і планшет із останніми звітами. Втома тягла за собою кожен м’яз, але думки не давали спокою.

Команда — це як живий механізм, і поки що він хрипить і скрипить. Артем і Марта наче два магніти, які ніби притягуються, але водночас відштовхуються.

Я знаю, що Олена намагається тримати це під контролем. Вона сильна, вміє стояти на своєму, і це змушує мене поважати її ще більше. Але іноді мені здається, що між нами все ще більше нерозуміння, ніж підтримки.

— Чому це так складно? — прошепотів я, відводячи погляд від екрану. — Чому навіть коли намагаєшся, все виглядає як поле бою?

Зазвичай я не дозволяв собі такі думки, але зараз — інакше не виходило. Сестра з братом, Марта і Артем, проєкт, бізнес — усе це переплелося у складний вузол.

І попри все, я бачив, як Олена не здається. Вона не просто директор, вона — серце цього проєкту.

Я підняв телефон і написав коротке повідомлення:

"Потрібно поговорити. Завтра ввечері? Маю кілька ідей."

Може, варто дати їм обом більше часу. А поки що — тримати баланс на лезі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше