Розділ 25. «Без жартів, Артеме»

Я довго дивився на екран, де миготіла схема інтерактивної навігації для готельного комплексу. Прототип, який зробила наша стороння команда, виглядав... сирим. І ще — байдужим. У ньому не було жодної ідеї. Просто функція заради функції.

Я зітхнув і закрив ноутбук.

— Артеме! — гукнув у коридор, підозрюючи, що він знову завис у навушниках.

Через хвилину він зайшов, тримаючи кухоль з чаєм і в’язану шапку в руках.

— Що, ти вирішив повечеряти зі мною або знову прочитати лекцію про доросле життя?

— Без жартів, Артеме. Я хочу, щоб ти допоміг з проєктом.

Він спинився. Навіть поставив чашку.

— Ти це серйозно?

— Абсолютно. — Я вказав на стіл. — Нам потрібен інтерфейс для цифрової навігації в готелі. Плюс — мобільний додаток для гостей, які бронюватимуть через нашу платформу. Я знаю, що в тебе є досвід і бачення. Таке, якого не вистачає аутсорс-команді.

— Тобто... ти хочеш, щоб я увійшов у вашу святу архітектурну лігу? — Він примружився. — А ти не боїшся, що я перетворю її на рейв-кімнату з інтро музикою?

— Не смішно. — Я втупився у нього. — Я довіряю твоїм навичкам. Але не потерплю недисциплінованості.

— Ого. — Артем підняв брови. — Це звучить майже як комплімент.

— Це — пропозиція. Не забувай, що в тебе є талант. І я хочу, щоб він працював на щось реальне, а не лише на твої тести в GitHub і музичні додатки, які бачить лише твоя підписка в SoundCloud.

— Добре, добре. — Він підняв руки. — Якщо серйозно, то... мені це цікаво. Але я працюю зі своїм темпом. Не змушуй мене носити костюм і бути «паном Коваленком-молодшим».

— Я попрошу лише результат. — Я коротко кивнув. — У тебе тиждень на базову версію.

— Ух ти. Це щось новеньке. Дмитро, який не контролює кожну кнопку. — Артем усміхнувся, але вже не з сарказмом. — Мені навіть подобається.

— Заткнись, поки я не передумав.

— Люблю тебе, брате. Але ти не вмієш просити. — Артем взяв свою чашку і вже на виході додав: — Але, якщо чесно, радий, що ти довірив це мені.

Я залишився сидіти з легким полегшенням. І з думкою: іноді довіра — це теж стратегія. Навіть коли вона викликає легкий внутрішній дискомфорт.

Особливо — коли вона до власного брата.