Розділ 10. Вітер змін

Три дні пройшли як в тумані — між зустрічами, нарадами і нескінченними дзвінками. Кожен ранок я прокидалась із відчуттям, що весь світ тисне на мене. Маєток здавався більше порожнім, ніж раніше, навіть коли сестра була поруч.

Пам’ять про батька лягала тягарем на серце, і іноді я відчувала, як хочу втекти — хоч на мить — від усіх цих зобов’язань.

Саме в цей момент подзвонила Емма.

— Я приїжджаю завтра, — її голос був твердим і одночасно ніжним.

Я відчула, як частина мене оживає.

Наступного дня, коли я почувала себе особливо виснаженою, вхідні двері розчинилися, і вона була тут — яскрава, з тією невгамовною енергією, що завжди мене підтримувала.

— Олено! — крикнула вона, обіймаючи мене міцно. — Ти навіть не уявляєш, як я скучила!

Я відчула, що всі страхи і сумніви трохи відступають.

— Еммо, це так добре бачити тебе, — прошепотіла я, утримуючи її в обіймах.

Вона швидко оглянула маєток.

— Все як завжди, — посміхнулася. — Але ти виглядаєш втомленою.

— Три дні вирішую мільйон проблем, — зітхнула я.

— Ти не одна, — сказала вона. — Я тут, щоб допомогти. І щоб нагадати тобі, що життя — це не тільки робота.

Ввечері ми сиділи на терасі, пили чай і говорили годинами. Вона слухала мої страхи і давала ті прості поради, що завжди ставали якорем.

Але не всі думки можна було розвіяти. В голові крутилися слова Дмитра і тягар непорозумінь між нами.

— Він такий складний, — зізналася я.

— Така ціна сильним людям, — усміхнулася Емма. — Дай йому час. І собі.

Ці кілька днів з нею принесли свіжий вітер у моє життя. Я знала — боротьба ще попереду, але тепер не так страшно.

Підписуйтесь на мій телеграм - канал: https://t.me/+yNsMFG3gBI84ODgy щоб бути в курсі всіх новинок і коли будуть виходити нові розділи. Також залишайте коментарі, мені цікава ваша думка)))