27

Камілло

До нас підійшли й інші. Ніно, тримаючи Кармен за руку, весело щось розповідав, і вони сміялися так, ніби не було жодних турбот у світі. Кірін стояв трохи далі, знову сперечаючись із Ясмін, але навіть їхній діалог здавався теплим і майже домашнім.

— Камілло, ви йдете із нами? — крикнув Ніно, показуючи в бік невеликого павільйону, звідки доносилися мелодії живого оркестру. — Там буде ще краще!

Я обернувся до Вікторії.

— Як ти? Хочеш приєднатися?

Вона на мить задумалася, а потім кивнула.

Ми рушили до павільйону, і я, не відпускаючи її руки, відчув, що ця прогулянка стає чимось більшим, ніж просто вечір із друзями. Всередині лунала джазова мелодія, і пара вже танцювала під неї. Кармен одразу ж потягнула Ніно на майданчик, а Кірін і Ясмін залишилися стояти неподалік, продовжуючи свій жартівливий спір.

— Знаєш, ти не такий поганий, як я думала, — сказала Вікторія, повертаючись до мене. Вона посміхнулася, але цього разу її очі блищали трохи інакше.

— Лише не кажи цього так голосно, — відповів я з широкою усмішкою. — Моя репутація може постраждати.

Вона засміялася, і цей сміх став найкращою мелодією для мене цієї ночі.

— Ти не проти, якщо ми вкрадемо в тебе твою наречену? — я повернув голову, помічаючи поруч Кармен, яка разом із Ясмін підійшла ближче. Їхні посмішки були настільки загадковими, що я одразу відчув якусь інтригу.

— Взагалі-то проти, — впевнено сказав я, проте не втримав усмішку. — Але, як завжди, вирішувати Вікторії.

У відповідь вони тільки переглянулись, і перш ніж я встиг щось додати, дівчата розчинилися в натовпі. Я встиг лише провести їх поглядом, намагаючись зрозуміти, куди вони поділися. Але людей на фестивалі було так багато, що за секунду їхні силуети зникли серед яскравих вогнів і рухливого натовпу.

— Вони пішли взяти вина, — пояснив Ніно, раптово з’являючись поруч зі своїм звичним безтурботним виглядом. Разом з ним стояв Кірін, тримаючи в руках келих із чимось темним. — Як ти? Романтика між вами, здається, просто висить у повітрі.

Я хмикнув, похитавши головою.

— Уявляю, яким буде ваш медовий місяць, — додав Кірін, схилившись до мене з хитрим виразом. Я штовхнув його в плече, однак без злості.

— Чому ми весь час говоримо про мене і Вікторію? — буркнув я, схрестивши руки на грудях. — Це вас так хвилює?

— Мене, якщо чесно, взагалі ні, — Ніно засміявся, поглянувши на зоряне небо. — А от Кармен… та ще й як!

— Вона щось казала тобі? — насторожено запитав я, піднявши брову.

— Нічого такого, чого ти не знаєш, — відповів він із загадковою усмішкою. — Просто сказала, що займеться організацією вашого весілля. І якщо чесно, я не здивований. Вона в цьому профі. Краще неї — немає.

Я лише посміхнувся, схвально кивнувши.

— Тому я її й попросив, — промовив я, поправляючи браслет на зап’ясті. — Кармен вміє робити речі ідеальними.

— Якщо чесно, трохи дивно, що ти так довго не знайомив нас із Вікторією, — раптом сказав Кірін, його сірі очі уважно дивилися на мене. — Вона чудова. І… дуже швидко знайшла спільну мову з усіма. Ще й говорить італійською майже ідеально.

— Так, вона дивовижна, — тихо відповів я, не втримавшись від легкого усміху.

— Але тобі, Камілло, — перебив Ніно, ткнувши мене пальцем у плече. — Я ніколи не пробачу, що ти одружуєшся раніше мене! Кірін, бодай ти потерпи ще трішки, гаразд?

— Він у черзі перед тобою, — віджартувався я, жестом вказуючи на брата.

— А я що? — здивовано вигукнув Кірін, піднявши руки вгору. — Я взагалі вічно застряг у френдзоні!

— Сам винен, — чесно сказав я, і ми всі троє засміялися, хоча Кірін зробив ображений вигляд.

— Гаразд, вистачить із вас, — сказав Ніно, потерши чоло. — Але, Камілло, зізнаюсь, Кармен останнім часом буквально з’їдає мені голову. Постійно запитує, коли я нарешті зроблю їй пропозицію. А я, взагалі-то, планував це зробити в кінці лі…

— Сумували? — раптом пролунав голос Кармен, яка, наче привид, з’явилася за спиною Ніно й обійняла його.

— Так, — швидко відповів я, киваючи на Ніно, чий погляд зараз був наповнений несподіваною тривогою. — Ніно якраз розповідав, що я не помилився, обравши тебе організаторкою нашого весілля з Вікторією. Де, до речі, вона?

— Ну, я це знаю, — зухвало відповіла Кармен, широко усміхнувшись. — А Вікторія з Ясмін зараз підійдуть.

І Кармен вже почала щось шепотіти Ніно на вухо, а я, відступивши трохи назад, знову почав вдивлятися у натовп, шукаючи знайомі темні очі Вікторії.

Я вдивлявся в натовп, намагаючись знайти Вікторію серед яскравих вогнів і людей, що весело розмовляли чи танцювали під ритми живої музики. Проте моя увага відволіклася на Кіріна, який нахилився до мене ближче, його усмішка мала ледь помітний підступний відтінок.

— То як там ваші не зовсім справжні стосунки? — тихо запитав він, щоб ніхто, крім мене, не почув. Так, я розповів йому ще тоді. Буквально одразу ж, як цей план прийшов до моєї голови. Адже, тільки в ньому впевнений на всі сто один.