1&Шматки реальності

Коли світ розвалюється на шматки останнє про що ти думаєш це твій зовнішній вигляд. Та, Селін завжди вміла вражати своєю красою, навіть зараз коли вона ішла вздовж нескінченної річки наповненою кров’ю її краса могла засліпити усіх. Все ж вона завжди покладалася на неї, але що як її поставлять між вибором втратити її заради порятунку людства?

Селін і Юджин Юнітц близнючки, які мали б бути як дві красплі води схожі, але народилися з різним кольором волосся. Одна, чорна як смола з білокурою пасмою на чілці, інша ж має ідеальні білі кучері з чорними кінчиками схожими на крила птахів.

Дві абсолютні протилежності зі своїми характерами і різними світами. Буквально, адже білокура красуня постійно тиняється по зруйнованому світу. Чомусь ці плаваючі острови припали їй до душі й вона частенько тікає туди аби подивитися на красу багряного неба

Сонце почало сідати, а отже Сел хапає ключі від материної автівки і їде на квартиру до Рейнбоу. Дівчина наполовину робот, яку колись врятувала Юджин. Вона стала гарною подругою сім'ї і тому дозволяла білокурій подібні вибрики за умови, що все буде під контролем, бо ЮЮ(Юджин Юнітц, вони часто так скорочують) боялися всі коли вона була зла.

Квартира Рейнбоу була схожа на халабуду продавця пилку. Всілякі речі розставлені в химерному порядку, але які зберігали цінні спогади. Дівчина вже мирно спала на своєму ліжечку поки її частково пофарбовані в кольори райдуги пасма спатдали додолу.

Знаючи де крейда, яка була виготовлена аби потрапити в світ, що знаходився в часовій бульці Юнітц нафарбувала коло під ногами й заплющівши очі перенеслася в інший світ. Там вона обставила все як їй було до вподоби, тож одягнувши червону сорочку з широкими рукавами і чорний комбінізон з довгою спідницею вона пішла до знайомого бару.

В реальному світі їй тільки виповнилося сімнадцять, тут же їй стільки скільки вона собі вигадає. Гарненький невеличкий бар став віддушиною для мандрівників, які намагаються відшукати свій дім. Декілька років тому це була земля схожа на нашу, але з підземних надр вилізло створіння, що насичувалося негативними емоціями і почало знищювати усе.

Тоді невідомо як його спинила нова Червона Стріла, але замість того аби знищіти створіння вона домовилася з ним і тепер він її ручний песик. Якщо щось стане невгодним знищіть цей світ все одно всі відродяться заново. Селін краще не бути тут в цей момент, але любителька «ще 5 хвилинок» може біжучи потонути в лаві.

Сівши за барну стійку вона замовила улюблену текілу й з умсміщкою стала чекати, аж до поки пір’я крил ангела легенько намалювали лінію вздовж її плеч. Вона зі злістю розвернулася до Селаморта. 

Хлопець від вроди з чорнявим волоссям, але через бажання бути не таким як всі він фарбує його в білокурий лишаючи рідні кінчики. Багато хто почав жартувати коли побачив їх зачіски, що вони брат і сестра або ж таємні закоханні, по правді ж вони на дух не переносять один одного.

В хлопця були янгольські крила, бо сам він був ним від природи, але спустився з небес коли світ почав руйнуватися. Юнітс же ой як бісили ці чортові крила, бо через нікуди не пройти і він навмисно заважав їй. Загалом в цих двох все стабільно. І ось зараз йому прилетіло по чолу за те що раптово підкрався ззаду.

• Що наша не тутешня не рада мене бачити?
• Можливо на тому світі я й була б рада Сангрею, але ж ти мене і там дістанеш?

Селаморту найбільше за все подобалося дражнити її через те як Селін вміла цікаво відповісти. Вона наче й підділа його, але на лиці незмінний спокій. Дивовижне створіння ці люди, але ця дівчина й не була людиною. Народжена хранителем каменя Ян вона мала підтримувати хаос, але при цьому бути стороннім споглядачем. Янгол завжди дивувався подарованому їй шансу який вона витрачала аби наводити красу, але ж це пряцює і від неї справді важко відвести погляд, навіть йому.

• Ідеш на вечірку?
• Ту що влаштовує Моніка? Я по твоєму самогубця чи що?

Він демонстративно оглянув її склавши руки на грудях

• Та, ні не схожа. Чорт, а я так хотів попялитися на тебе у вечірній сукні
• Тоді сам організуй вачірку й може, може прийду
• Гарна ідея, от тільки місс постійно тікає в свій світ й приходить коли заманеться
• Я повертаюся коли настає ранок, не моє проблема, що у вас тут час плине інакше

Він важко поглянув на неї, звісно ніхто не винен, але ця принцеска занадто задавакувата і він мав би забути, що йому ці людські створіння, та ця чортова дівка..

Допивши принесений напій Сел попрямувала блукати по світу. Для неї це була як мантра на ніч аби заснути. Звичайні люди витрачали місяці, а то й роки, а вона завдяки здібностям телепортуватися туди куди бачить могла швидко оббігати острови. Якби не велика кількість води мандрувати світом було б куди легше. Можна було б звісно просити Морта пролітати на крилах, але ймовірність, що вони посваряться і обоє сваляться у воду була куди ризикованішою ніж їй обійти і знайти кращій шлях.

Сьогодні її місія знайти шлях до Нью-Йорку. Ставши епіцентром подій він точно мав би бути стертим до тла, але дівчина не втрачала надії. Знайшовши хоч якісь залишки міста можна отримати цінні матеріали про хранителів. Спитаєте чому не можна зробити це в нашому світі?

Все просто, бо ті файли застигли в часі, а отже історія там буде правдива. Юнітц сотні разів перечитувала казки, що дійшли до їхнього часу й не вірить, що так все було, тому вирішила діяти радикально. 

Головне не потраплятися на очі Моніці, а вважаючи що вона зараз на вечірці, то ймовірність сховатися вище. Чому вона загалом так боїться нову хранительку каменю Червоної стріли? Можливо через те що вона винищює всіх хранителів що потрапляють сюди. Так, вхід офіційно відкритий певним особам, але це не заважає їй їх схопити.

Десь за пів години до світанку Селін вже зневірилася щось знайти і хотіла повертатися, поки не отримає стусанів від сестри, але на одному з маленьких островків зустріла щось схоже на людину. Обережно підійшовши дівчина побачила хлопця без свідомості.