Розділ 6: Тіні нового початку

Мілана стояла на порозі ліцею, в руках тримаючи документи, а в голові звучала мелодія її нового початку. Після того, як їй сказали приходити на навчання наступного дня, вона відчула, як тривога відпала, але в душі все одно залишалася невідомість.

Вийшовши з кабінету, Мілана побачила своїх нових знайомих — Інну та Марію. Дівчата чекали її в коридорі, й коли Маша з посмішкою запитала:

— Прийняли?

Мілана затримала подих і з напругою в голосі відповіла:

— Так.

Інна, яка вже помітила її нерви, мимоволі уточнила:

— Ти нащо так лякаєш?

Мілана тільки знизала плечима, намагаючись виглядати спокійною:

— Просто... Ну добре, пішли покажете мені ліцей.

Дівчата гуляли по коридорах ліцею, проходячи повз класні кімнати та відкриті простори, які вже починали виглядати звично, хоча все ще здавалося новим. Через кілька хвилин Маша знову звернулася до Мілани:

— А ти сьогодні на навчання виходиш?

— Ні, мені сказали завтра, — відповіла Мілана.

— Зрозуміло, — мовила Інна.

Та раптом у тиші пролунав звук гітари, що лунав з вулиці, і Мілана миттєво повернула голову. Її цікавість зросла.

— Що це? — запитала вона.

— Де? — перепитала Маша.

— Мелодія... — Мілана дивилася на подругу з підозрою.

— А це... це наш шкільний гітарист, Денис, — відповіла Інна. — Він ще й наш однокласник. Красивий, розумний і...

Маша, котра знала, що Інна часто забігає в розмовах вперед, перебила її:

— Стоп! Всі знають, що він тобі подобається! Мілана, пішли, покажемо тобі місця, які ще не зайняті.

Дівчата рушили далі, але через кілька хвилин Мілана знову заговорила:

— А що за компанія до мене лізла?

— Це сама "найкрутіша" банда нашого ліцею, — відповіла Інна. — Той, що до тебе ліз — Нікіта, син президента, його друг Артем — футболіст, типу крутий, русява з чубом Катерина — сестра Нікіти і краща подруга Каміли, Яна.

Мілана, намагаючись зберегти спокій, запитала:

— А хто така Каміла?

Дівчата обмінялися поглядами. Інна зітхнула:

— Краще не питай...

Маша втрутилася:

— Якщо коротко, це майбутня дружина Нікіти. Її мама — найкрутіша модель країни.

— А як звуть маму Каміли? — запитала Мілана.

— Доленко Еда Олексіївна. Їй сорок років. А якщо чесно, вона зовсім не схожа на Камілу. У мене такі думки, що Каміла їй не рідна донька.

Мілана задумалась, але не встигла відповісти, як Маша скрикнула:

— Ось вона і йде!

Мілана повернулася і побачила свою сестру. Її обличчя було майже ідеально схоже на те, що вона сама мала. Мілана посміхнулася, намагаючись не видавати своїх почуттів, і зробила крок до Каміли, готова обійняти її. Але Каміла, здається, не була такою дружелюбною.

— Значить, новенька, — сказала Каміла, дивлячись на Мілану з високим поглядом.

Мілана посміхнулася:

— Так.

Каміла відразу вразила її питанням:

— І скільки ти в себе вклала, щоб бути на лице такою, як я?

Слова Каміли мов ножем по серцю, і Мілана не змогла утримати посмішку, її очі опустилися вниз.

— Ні, скільки я такою народилася, — відповіла вона тихо.

— Не бреши! Не було ще такої людини, яка б на всі 100% схожа на мене! Може тому, що я...

— Ну кажи вже! — Мілана, не витримавши, запитала.

— Я твоя сестра! — Каміла сміялася, і її сміх був жорстким. — Ти дура, але ти ж вона і є. Запам'ятай, у мене є тільки мій брат і все! Ей, Яна, запиши її у компанію чокнутих!

Яна вийняла блокнот і швидко записала ім'я Мілани. Камілу не цікавило, як це впливає на сестру.

— Навіщо ти так? — запитала Мілана, відчуваючи біль у серці.

— Тому що тобі в психіатрію треба! — Каміла посміхалася, штовхаючи Мілану в бік.

Мілана злякалася. Вона відчула, як їй важко дихати. Вона знала, що це було через її хворобу серця, яка передалася від матері. Дихання ставало все важчим, а серце билося в грудях, наче хтось намагався втиснути його в обмежений простір.

Інна та Маша були шоковані, але навіть вони не встигли нічого зробити. Мілана почала задихатися, її обличчя поблідло, а серце здавалось, ось-ось вийде з ладу.

Каміла не звернула на це уваги, вона лише знову сміялася, коли Мілана впала на коліна. Яна посміхалася, її блокнот був закритий, і вона пішла за Камілою до ліцею, навіть не озираючись.

Мілана відчувала, як її тіло перестає слухатися, і раптом усе стало чорно-білим. Вона не могла дихати, її серце відмовлялося працювати. У цей момент з’явився Денис. Він почув крик і побачив, як Мілана падає. Без вагань, він підняв її на руки і поніс до медсестри. Вона була такою легкою, наче вітер. Його серце билося швидше, і він не міг дозволити собі думати про те, що станеться далі. Усі ці моменти злилися в одну невизначену мить, але він знав, що не відпустить її.

Він приніс Мілану до медсестри, і тіло її затряслося від страху, від болю, від пережитого. У кабінеті медсестри дівчата вже були в паніці, намагаючись привести Мілану до тями.

— Все буде добре, — шепотів Денис, коли став біля медсестри, готовий допомогти.