Сестри мовчання

ІІІ історія. Куплена за глек

Я не княжна, не панська доня,

Мій хліб гіркий, як сльози дня.

Щодня, як тінь, в обіймах з лоном,

Земля — суддя мого життя.

 

Зорі чужі мені не світять, 

Їх блиск — для інших, не для нас.

Я в полі маю крик і вітер, 

Що стеле біль у темний час.

 

Мене продали за глек і жито,

За коня, що ледве йде.

Моя свобода стала миттю, 

Якої вже ніхто не жде.

 

Та не зламати дух у лоні,

Не стерти слід моїх надій.

Хоч голос мій слабкий в полоні,

Він ще озветься поміж мрій.

              Любава, село Синявка, 

                      1895 рік




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше