Сестри мовчання

ІІ історія. Палає надія

У Криничках вітер плаче,

Сонце гасне у імлі.

Моя воля — тільки наче 

Тінь у втомленій землі.

 

Віддали мене, мов річ,

В чужую хату, в темний світ.

Там де слово — лиш мовчить, 

Там де воля — тільки гніт.

 

А любов, надії..

Згаслі в променях неволі

То лиш серця давні мрії,

Що зникають у недолі. 

 

Я ж не камінь, я не тінь,

Не коритись — моя суть!

Хай же ніч розбудить день,

Хай знайду свій власний путь.

       Одарка, село Кринички,

                     1865 рік




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше