Сестри мовчання

І історія. Голос тіні

            «Їх змушували мовчати, але мовчання 

                               стало їхнім криком»

У поля стерня коле ноги,

А руки в мозолях палають.

З дитинства вчуся без розлоги —

Що праці жінки не питають.

 

Мій брат гуляє край долини, 

Йому дають і хліб, і світ.

А я лишаю тінь стежини,

Гублю у тиші власний слід.

 

Йду крізь тінь, де ночі сила,

Де вітер шепче давній страх.

Та в серці вогник не згасила,

Бо воля — світло у очах.

                 Юстина, село Медвин, 

                        1878 рік




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше