14.2 вони наближаються!

Кеті

Біла печатка зруйнувалася фіолетовою, що утворилася ударна хвиля, від якої струсило дерево на якому сиділа більшість. 

На полі бою ситуація ставала все напруженішою і напруженішою. Було видно як Лона ледве справляється з ухилянням, бо її п'ять разів ледве не збили з мітли. Але Фред здається от-от або втратить над собою контроль, або впаде знесиленим витративши забагато енергії на бій.

Але й на дереві була обстановка не найкраща. Мері була налякана настільки, що вчепилася в синю мантію Клер (а нам видали тутешній одяг аби ми злилися з натовпом) і стала плакати. Флінна давала команди Лоні аби та хоча би ворушилася, аби ту не збили. Клер переводила погляд то з Мері на Фреда, то з нього на сестру. А я собі вчепилася руками у велику гілку, що здається всі скалки пов'їдалися в мої долоні, і молилася щоб це дерево не впало та ми не загинули, бо в нас місія про яку нам сказали: ,,Знайдіть того загадкового вбивцю, якого навіть ми в лице не зустрічали. Виведіть його на чисту воду і не облажайтеся. Ми у вас віримо хоча ви не мали йти на цю місію''. Ліпше і бути не могло...

Раптом знову дерево струсонуло. Воно похилилося. Цього разу в дерево кинув гоблін велику дерев'яну дубинку від чого Клер ледве не впала з дерева. Вона трималася за гілку двома руками, які потроху зісковзували з неї. Всі кинулися витягати Клер на дерево, але вже було пізно, бо її різко потягну в за ногу гоблін.

- Клер! - крикнула Мері не бажаючи аби її сестра впала у гоблінські обійми.

Всі думали що вона загине, але сталося диво!

Блакитний амулет на шиї у Клер засвітився і довкола неї утворився світловий бар'єр, який пом'якшив падіння. Коли він торкнувся з нею землі, то навколо того купола утворилося сліпуче сяйво, яке розігнало решту гоблінів, яких не зміг втримати некромант.

Коли небезпека минула, то світловий бар'єр розсіявся довкола Клер, Лона приземлилася на землю, а Фред упав знесилено на землю розсіявши при тому фіолетову печатку.

– Ну вже мінус один і як на жаль тільки він вміє битися проти монстрів – каже Флінна дивлячись скоса на відьму.

– Тоді допоможи його підняти. Посадимо його на мою мітлу і підемо куди йому треба. - каже Лона, а потім додала. - А куди ви йдете взагалі?

- В Катерну - каже нейтрально Флінна.

- Тоді я з вами йду, не дарма кажуть, що разом веселіше - з посмішкою говорить Лона.

І тепер до нашої компанії додалася ще одина компаньйонка.