Розділ 13. Хто може стрітись на роздоріжжі

Мері

Дійшовши до лісу була розвилка, одна вела через болото, інша крізь темний тіньовий ліс в якому де-не-де пробиваються сонячні промені, а третя повз скелі. Здається треба вибрати тут не що безпечно, а де з легкістю одним ударом можуть покінчити тих хто зайшов на чужу територію. Клас... Якби мага нам на шляху тоді малий захист в цьому світі забезпечений і як добре що мої думки всесвіт почув і хтось таки стрівся на нашому шляху. 

Той щось бурмотів собі під носа незрозуміло що, а Флінна пробурмотіла:

- Некромант, ще його бракувало - ледь чутно мовила вона.

До мене нахилила голову Клер, а потім прошепотіла на вухо:

- Схоже вона ненедолюблює подібних людей, але й нам треба бути пильними - каже тихо сестра, аби Кеті не почула.

,,Ми троє хоч і з одного світу, але Клер не подобається та дівчина, яка разом з нами потрапила сюди. Невідомо що навіть у Флінни в голові, хоч вона і запропонувала нас провести до міста, але й там на нас можуть чатувати небезпеки.''

Коли ми дійшли до роздоріжжя здалеку виднівся темноволосий юнак в мантії що сягала колін. Він дивно водив правою рукою в повітрі, а в іншій -- був посох. Від його вигляду Флінна насторожилася, бо щось зблиснуло в нього на грудях.

 Підходячи ближче його риси обличчя стали чіткішими. В хлопця були ясно-зелені очі, що дивилися кудись удаль серйозно і зосереджено. На шиї висів кулон у вигляді черепа,а за спиною мав шкіряну сумку з якої щось визирало, але що помітно не було.

- Гірше ніби і бути не могло - тихо дорікнула Флінна коли побачила кулон на шиї хлопця.

Хлопець пробурмотів собі під носа:

- Кона, алка, рокта, тора, алка - і щось в нього з'явилося у вигляді 3д карти.

Юнак подивився на нас і його погляд помітно затримався на Клер, коли він запитав:

- Вітаю, куди ви прямуєте? - вічливо запитав хлопець.

- Куди ідемо тобі не знати - каже Флінна з недовірою.

- Враховуючи що кожна дорога веде туди куди потрібно мандрівникам, то й здогадатись не важко який у вас шлях - каже він.

- Ну і куди тоді ми йдемо? - каже Флінна.

- Якщо направо ідете

  Крізь тіньове гілля дерев

  До Катерни прийдете

  Якщо наліво ідете

  У болотяний Боград прибудете

  А коли прямо пройдете

  Між урвищ і скель

  То королівство драконів --

  Драбуст зустріне вас у цей день - каже юнак, його вірш доволі схожий на один з дитячої казки, яку нам колись з Клер читав тато.

 - В Катерну - сказала Флінна зрозумівши що в цих дебатах їй не виграти.

 - Тоді нам по дорозі - сказав юнак посміхнувшись. - Мене звати Фредерік, я із Дадаупа і непроти вас туди супроводити, лише скажіть хто ви і чому ви прямуєте туди? - запитав він.

- Я Мері, а це моя сестра Клер - представляюсь я за двох, що моя сестра дещо почервоніла.

- Кетрін - представилася Кеті.

- Фліна - холодно представилась фавна - ми йдемо в Катерну тому що так потрібно.

- Потрібно, то потрібно, тоді ходімо - каже Фред не допитуючись більше.

Сонячні зайчики ледве пробиваються крізь дерева, співають птахи, де не де чується шелест листя і десь далеко-далеко чути дзвінкий голос струмка. Тепер ми вже йшли вп'ятьох я, Клер, Кеті, Флінна і Фред.