Розділ 8 . Присяга і завдання з штабу

Клер

    Пройшовши крізь синю субстанцію ми опинилися в лабораторії. Вона була досить велика у своїх масштабах. У ній весь час щось булькало, пищало, пахло і блимало.

    Раптом до нас хтось заговорив:

    - Вітаю, а ви хто?

    До нас заговорила білява жінка у білому халаті. Схоже тут вона за головного.Та я подумала що не слід тягнути час і представила усіх:

    - Я Клер Чарм. Це моя подруга Кеті Відсон. А це моя сестра Мері Чарм. Ми сюди прибули…

    Та раптом нас перебиває жінка.

    - Не хочу чути ваших виправдань. Я знаю для чого ви тут, бо саме ви у майбутньому заснували цю корпорацію.

    У нас усіх були здивовані очі і роззявлені роти. Як ми могли заснувати це? Це просто неможливо!

    Жінка побачила наш вираз обличчя і продовжила:

    - Нічого тут дивуватись. Тим більше це розповідає одна з ваших доньок.

    В усіх нас буде донька! Мене більше цікавить чого з нами нічого не сталось, бо якщо побачити родичів з майбутнього, то всесвіт почне перероджуватись знову. Та вона схоже знала відповідь і без питань.

    - Я знаю що ви хочете спитати, це просто ми знаходимось у одній з чорних дір і …

    - Тобто??? – усі разом ми сказали це, бо схоже це нас усіх злякало.

    - Це спеціальна розробка нашої компанії. Моя мама виготовляє це, тобто одна з вас це винайде і у різних всесвітах зникне потреба ліквідовувати чорні діри, бо це буде міжгалактична проблема коли люди стануть шукати нові світи. Ця розробка називається ,,антидіра’’ і завдяки ній наша сім’я здобуде визнання в історії науки і галактик!

    - Ого-го, звучить доволі складно – жаліється Мері чухаючи свої розпущені руді кучері.

    - Не дуже, якщо знати кібернетику та астрофізику. В когось ще є якісь запитання щодо того де ми є, чи по якомусь приладдю?

    - В мене є – сказала Кеті.– А чому саме ми повинні виконувати цю місію? І звідки ви знали що саме одна з нас є творцем усього цього? І чому ви вже знали що саме ми будемо тут? І і...– та на цьому учена перервала її.

    - Що ж розпочнемо спочатку який мав бути, бо я вже трохи здалеку почала не представившись. Тим більше забагато запитань. То ж я Аделія Чарм, міжгалактична дослідниця, яка вирішує міжконинентальні всесвітні проблеми у просторі й часі, що деякі дії за добу важко виконати, тому ми своїм мандрівникам даємо необмежений час і обмежену кількість осіб на виконання певного завдання. Тепер вирішення ваших питань. Чому ви повинні виконувати одне з них, через те що: 

1 Ви влізли не в свою справу, через яку ви стали міняти людські і нетільки долі 

2 Через амулети, а точніше через те як ми їх запрограмували...

   ‐ А як це? – невтрималась Мері.

   - Ми їх запрограмували на те щоб вони повертали господарів у кінці завдання, бо в нас таке було що через одну недовиконану місію мусили перероблювати усе спочатку.

    - Ого-го – чухає потилицю Мері через велику для неї кількість незрозумілих слів.

    - Провсяк випадок ні в кого немає більше питань? – питає Аделія. – Ні, тоді продовжуймо. По-третє, чому саме ви повинні виконувати цю місію через те що, так визначили спеціальні органи про які вам не потрібно знати, але щоб бути повноцінними членами МПЧ повинні скласти присягу.

    - А як це? – досі не розуміючи про усе це запитувала Мері, в мене навіть з’явилися запитання ,, Навіщо їй це? Вона ж не стане ученою, тим більше я знаю як вона вчиться. То чому?’’

    - Складати для нас присягу дуже просто, тільки кажіть: ,,Я (ім’я і прізвище) присягаю, бути вірним МПЧ, не здаватися коли виникнуть труднощі і допомагати усім що є в моїх силах.’’ От і все що вам потрібно сказати, а якщо ви хочете щось додати, додавайте тільки кажіть усе від щирого серця, тоді подіє.

    - Гаразд тоді я почну – рішуче сказала Кеті. – Я Катрін Відсон присягаю, бути вірній корпорації, не здаватися коли будуть труднощі у мене й моїх друзів і допомагати усім з добрими намірами.

    - Чудово сказано! Хто далі? – задоволено мовила Аманда.

    - Я! Я! – стала вигукувати Мері від нетеплячки.

    Ну от… Моя черга настала. Усі на мене дивляться… Так ніяково зробилося, що я перетворюся на якусь субстанцію від цього. Простіше кажучи, в мене страх сцени. Стараюся хоч щось пробелькотіти хоча б те що маю.

    - Що ж, усі молодці і тепер перейдімо до самого завдання.

    - Тобто??? – це нас усіх здивувало, бо ніхто про це не повідомляв.

    - А... Ну так, я ще дещо забула сказати – і почала професорка підходити до одного з екранів.

    - Що це? – питає Кеті роздивляючись екран.

    - Це планета Zorra або планета 2475. Знаходиться у світі Morra. Там панують чудеса, фантастичні звірі, темні маги, пірати, темна числомагія та ще багато усього різного. Ну то тепер переходимо до завдання.

    - Гаразд – рішуче ми троє кажемо.

    - Тоді починаймо. Ваша місія полягає у тому що хтось планує замах на цю планету. Ми тільки знаємо що це таємничий вбивця, який добре вміє ховати сліди від слідчих. Тому постарайтесь впоратись, бо він реально не тільки тим мешканцям набрид. Код доступу до планети ви не забули, бо якщо забути його, то доведеться цілу бригаду відправляти, бо буде виглядати що ви не впорались з завданням.

    - Здається код 2475 якщо не помиляюсь – вимовляю я з великим сумнівом та професорка підтвердила що це правильний код доступу додавши:

    - Ви так туди не смійте вирушати – і ми після цих слів згадали що ми стоїмо у піжамах і стало трохи ніяково, бо перед відправкою треба було переодягнутись.

    Та на щастя у Аделії був запасний одяг наших розмірів. Та добре що згадали хоч зараз, бо стали б в тому світі посміховиськами. І на останок, для хоробрості одягнули амулети, промовивши:

    - Вперед у невідомість!