Розділ 3. Креслення, розмова та скасований поцілунок

                             Клер

   Німеччина 6:30

   Перші промені сонця. Я прокинулась на годину раніше ніж продзвенів будильник. Бо сьогодні особливий день. Моя менша сестра Мері повертається додому.

   Та, цей ранок видався на диво дуже підозрілим, через учорашню татову розмову по телефону.

22:30 – учора.

     Коли йшла з кухні, то з сусідньої кімнати чула, як тато з кимось розмовляв по телефону на гучному зв’язку. І мене дуже здивувало, те що я почула ( Знаю підслуховувати негарно, тільки це була крайня необхідність) :

• Привіт Саро, о котрій годині ви приїдете?
• Десь о 9:30.

    Сара? Хто вона? Навіщо вона має сюди їхати?

• Кеті знає що в неї є сестри?
• Поки що ні , але потім дізнається.
• Мені цікаво коли? Тим більше, скоро повня.
• Знаю, просто планувала познайомити спочатку з бабусею, а потім з рештою сім’ї.

    Кеті? Моя сестра? Це жарт? Від цієї розмови я вже хочу кричати. І що значить решта сім’ї? І чому ми повинні знати одне одного саме за місяць до повні?

• Код ти відправила поштою? Саро сама знаєш що це дуже важлива деталь порталу.
• Так відправила до пані Магди. Мою місію наполовину виконано.
• Це, точно.

    Портал? Тепер нічого не розумію. Мій тато учений? Він навіть нічого не розповідав ким він працює! Ні! Я вже не витримую цю розмову!

    І я поспішила лягати спати. А потім на другий поверх прийшов тато перевірити чи я не сплю. Та я взагалі навіть очей не стулила, через вир думок, що крутився після, тієї таємної розмови.

    Зараз 6:40

    Я почуваюся дуже сонно після цієї ночі. Та за мить у сусідній кімнаті почула, те що мене розбудило. І це таємничі фрази. Тому я прислухалась і почула ось що:

• Код у вас?
• Він у мене. Але є невеличка проблемка.
• Яка проблемка?
• Код полетів за вітром. Але в мене є ліпша новина.
• Яка? Я уважно слухаю.
• Я  на місці , та код полетів у ваш бік.
• А й правда дуже хороша новина.

    Що? В мене питання. Звідки, та з якого дива, татові потрібен код? Він хоче приховати від мене якийсь портал та ще й аби я про це навіть не знала. А дзуськи! Я йому покажу і нейтралізую портал. Тільки знати як…

    Та мої роздуми перервав ненависний будильник і тато закінчив розмову. Що ж … Що дізналась те дізналась.

    Час вставати. 6:50 нормально – час вигулювати Шпітца.

     Пройшовши декілька метрів від дому, я побачила що, на нашийнику собаки щось висить. Теж мені, аксесуар для пса! Навіть зразу видно що, то тато його вигулював.

    Та це виявився не просто папірець, а креслення якогось хитромудрого пристрою. Це виглядало ніби металева арка, в якій знаходиться синьо-блакитний вихор, а збоку на рамі яскраво горить, червона кнопка.

• Нічого собі! Називається: прилетіло на собачу шию.

    Та відразу після того що я сказала, до мене долинув на диво знайомий голос.

• Клері! Не очікував тебе тут побачити. Може прогуляємось разом?

    О ні! Тільки не Джейкоб! Зараз він точно усе зіпсує це я точно знаю. Треба тільки вигадати якусь правдоподібну відмазку.

• Так що? Прогуляємось?
• Ну… Трохи у мої плани входило дещо інше.
• Інше? Хіба я не знаю що є три дії які входять у них і це: Сестра, яка є для тебе на першому місці;

По-друге це залежність від детективних оповідань

А по-третє!!!

• Ну-ну , кажи не тягни інтриги
• По-третє це твій собака
• А от і з третім ти не вгадав. Та в мене трохи більше місця для планів ніж три пункти.
• Тоді скажи. Я уважно слухаю.
• Тих пунктів так багато що до наступного не вистачить часу.
• А я нікуди не поспішаю. Сідай на лавочку і усі свої плани розповідай…

    Ну і причепа! Сідай і розповідай свої таємниці. Дзуськи.

• Ні, нічого тобі не розповім .
• Чому?

,,Чорт я в халепі , може скажу що в мене є хлопець. Не повірить. Та він наївний і мене послухає мов цуцик та із легкістю відчепиться. Варто спробувати.’’

• Просто я маю вже йти.
• Куди?
• На побачення.
• З сестрою???
• Ні .
• Тоді з ким?
• Не вдавай дурня. Звісно що з хлопцем.
• З ким-ким?
• Сам почув.
• Жартуєш?
• Ні. Коротше я пішла.
• Почекай …
• Що?

    Дарма я тільки це бовкнула, бо Джейкоб уже потягнув мене до себе аби поцілувати. Ліпше цього не робив, бо сам напросився. Зібравши в собі всі сили в собі, дала йому гучний ляпас по обличчю.

• Ти чого?
• Це означає не підходь до мене, бо сильніше дам. Ти зрозумів?
• Так-так, зрозумів.
• То й, добре – посміхнувшись до себе я пішла додому.