Глава 1

-Олександре Олександровичу, вам ще не набридло жити в цьому цирку? Примиріть їх нарешті, сядьте за стіл переговорів! Все таки, вони рідні вам люди і все зрозуміють!

Я сиділа за одним із багатьох столів ресторану в якому працюю і розмовляла з власником і директором цього закладу.

Із чого ж почати? Напевно із самого початку.

Мене звуть Вербинюк Анастасія Адамівна, мені 23 і моя професія- адміністратор зали. Існує одне слово, яким би я хотіла себе охарактеризувати- я везунчик!

Мені повезло при всупі до університету рестораного і готельного бізнесу, де я вчилась посередньо і не дуже відповідально, мені повезло з роботою, яка сама знайшла мене. Мені везе з працевласниками- сім'я Крилових дуже хороша.

Таким чином, я працюю в одному із найкращих ресторанів країни й можу не погано себе матеріально забезпечити.

В цілому я розумна, симпатична, у мене хороша фігура й за роки малої практики, стала хорошим спеціалістом. Але є один мінус! Характер в мене фіговенький, та зі мною весело, тому це нічого.

Що ж про саме місце роботи. Три роки тому, коли я тільки влаштувалась, мене не сприймали як адміністратора, відкрито насміхались і язвили. Ну... Таке продовжувалось три місяці, поки всі не зрозуміли, хто я! І що я можу! Про поганий характер я вже говорила? Ось я його й пристосувала: обідливі жарти вертались до гумористів, натяки інтимного характеру сприймались як початок війни, у якій "альфа-самці" програвали. Але реально мене почали поважати після інциденту, який із великою важкістю змогла розрулити (виявилось, що добазаритись я могла з будь-ким). Таким чином я стала незамінним працівником ресторану.  Власники цінуюють офіціанти поважають, бармени люблять,  а з поварами я прекрасно подружилась.

Ось і зараз я сиджу і даю пораду Олександру Олександровичу. Мужик він простий і мудрий, але занадто невпевнений, тому і страждає через довголітню ворожбу своєї сестри і дружини.

Що одна, що друга нормально спілкуються з людьми, але тільки бачать одне одного, починається Третя Світова.

-Я вже говорив з ними на цю тему. Фінал завжди той самий.

-Пфффф! Я справді не знаю що порадити! Ви знаєте через що вони так почали спілкуватись?

-Вони познайомились- цього їм було достатньо!

-Я мушу йти, через 15 хвилин відкриття.

-Добре йди! Якщо щось буде потрібно, то я в себе у кабінеті.

Я ввійшла на кухню, де збирається весь персонал.

-Привіт!- сказала я до всіх присутніх.

-Привітик, Королево Зали!- драматично промовив наш бармен Ігорьоша.

-Ааа, актор, який не отримав оскаром по чолі тут? Ну тоді за мною!

Ігор не дурак, відразу зрозумів, що щось не так.

-Настю, чому ти така серйозна?- спитав він мене.

-Офіціантка Юля порушила правило ресторану, під час робочого дня, згодилась на інтимні стосунки з відвідувачем.

-Ого, якщо піде щось не так, може пошкодитись репутація. Її треба звільнити!

-Я знаю, але... Я все таки дам їй рекомендацію.

-Але це не чесно! Вона порушила правило, її звільнять за некомпентентність. Рекомендація- це не подарунок! Її важко заробити! Тим більше ти можеш спаплюжити своє добре ім'я! 

-Вона хороший фахівець і за стільки років заслужила підвищення, а цей інцидент стане їй уроком!

-Моя порада як друга не робити цього.

-Я почула твою думку, дякую. Перекажи всім щоб ставали на свої місця, робота починається.

Зранку, роботи не багато, але у суботу часто відбуваються офіційні сніданки, тому із самого початку дня, робота кипить.

-Привіт, Настюш!-обернувшись на звук, я побачила Тетяну Анатоліївну- дружину Олександра Олександровича.

-Доброго дня! Ви по-роботі?

-Не зовсім. Ти зараз занята?

-Ні! Вам щось потрібно?

-Можна з тобою поговорити?

-Так, сідайте за столик, я скажу щоб нам зробили чай.

Через дві хвилини, я присіла до жінки й була готова її слухати

-Мені потрібна твоя порада. Розумієш, у моєї подруги є син, йому подобається дочка цієї страшної жінки! Тому я не знаю, допомогти їй чи ні із сватовством.

"Страшною жінкою" один одного називають Тетяна Анатоліївна і Катерина Олександрівна- сестра мого директора. 

-Наскільки я знаю, ви добре ставитесь до племінниці. Тоді, чому ви сумніваєтесь? Ліля не захоче заміж за домовленістю?

-Ні, Влад і Ліля добре спілкуються, але щоб пришвидшити весілля, мені треба буде сісти за стіл із змією! 

Ось що тут твориться! Заради вигоди і бізнесу два вороги готові сісти за стіл переговорів.

-І...?

-Нам потрібна третя особа, щоб не почати сваритись. Станеш нею?

Ооойй. За роки праці, у цієї сім'ї я стала безкоштовним психологом, який вислухає і порадить. Невже я буду свідком примирення? Заради цього я згодилася.

-Дякую!