Глава 21

У клініці постраждалих одразу запросили на огляд, а Зої запропонували почекати у холі. Ардоні пішов із Каєм, а Арета – з раті Меллард. Зої стало трохи прикро. Вона вважала Асіят своєю сім'єю, турбувалася, хвилювалася, а та знову обійшлася з нею, як із прислугою, залишила чекати під дверима. Дівчина сіла на шкіряний диван і подивилася вслід четвірці. Детектив і патрульна трималися на крок позаду  Асіят і Кая. Дивно. Друзі  так не ходять. 
"Та вони ж охорона!" - осяяло раптом Зою. От тепер стали зрозумілі і слова Іріаса, що він кинув поспіхом на площі:
- Ми з сержантом Жукас їхали до раті Меллард, коли надійшло твоє повідомлення. 
То Арету прислали спеціально? Вона охоронець, а не патрульний? У Зої ніби гора з плечей звалилася. Тільки Сандер міг потурбуватися про охорону своєї непередбачуваної дружини, отже з ним усе гаразд. Дівчина відкинулася на спинку дивана та дістала телефон. Треба новини почитати. А за хвилину вже міцно спала. Далися взнаки день, сповнений хвилювання,  і безсонна ніч.
Розбудив її ніжний дотик до обличчя. О, цю руку вона впізнала б  будь коли!
- Джой! Ти повернувся! - Зоя кинулася в рідні обійми. Цілих два місяці вона не бачила його. Адже по телефону не рахується, вірно?
- Так, Горобчику. Я тут, і більше нікуди не піду, хіба що ненадовго.
Він сидів поруч із нею, на дивані, а перед ними стояв фер Меллард. Джой та Сандер прийшли разом? Невже?
- Раті запросили на огляд, – сказала Зоя Сандеру. - І Кая теж. Мене з ними не пустили. 
- Мене пустять, - відповів той і, розвернувшись, попрямував до конторки, за якою сиділа сестра-реєстратор з бейджем на кишеньці халата: "Я - дракон, мій істинний - людина".
- Помирились? - пошепки запитала Зоя. 
Джой не відповів, але куточки його губ ледь здригнулися в усмішці.
- Правильно, – похвалила вона його та поцілувала. Погладила  волосся, вже не таке коротке, як було раніше, зібране у невеликий хвостик на потилиці, потерлася щокою об шорстке підборіддя. І знову завмерла у міцних чоловічих обіймах.
Ну то й що, що реєстраторка дивиться на них на всі очі. Нехай собі дивиться, якщо їй більше нема чого робити! 
- Що там було, розкажи, – тихо попросила Зоя. - Виправдали?
Джой всівся зручніше, обійняв Зою однією рукою і почав свою  розповідь.
Молодшого Ернаді доставили якраз до початку засідання. Допитував його сам Владика. Правителю навіть старший Хартус збрехати не може, де вже було цьому! Він слабший за батька набагато. Ось і виклав все за п'ять хвилин, розповів як учора батько написав йому прямо із зали засідань і зажадав зробити що завгодно, аби дискредитувати вискочку Ейна. Тоді вони з сестрою та матір'ю вигадали план: розіграти напад і ненавмисний оборот. Ні на що інше розуму не вистачило, але вийшло гарно. Журналісти повірили. Тоді вони запросили трьох дівчат з підтанцьовки драконячого вар'єте (такі у молодшого Хартуса були знайомства), заплатили їм, і повторили номер ще двічі. А сьогодні мав відбутися заключний етап за участю третьої найнятої статистки, от тільки Асіят з'явилася на площі раніше за неї і Ернаді-молодший  елементарно обізнався. 
- Тільки не кажи про це Асіят, - попередив Джой, - вона розлютиться через те, що її переплутали з якоюсь там актрисулькою. 
Виявилося, що поліцію попередили журналісти, тільки-но їм “по секрету” повідомили про майбутній "напад", а зміна часу дійства стала для всіх несподіванкою. Оператор не встиг запустити дрон, але телевізійники, хай і на ручну камеру, змогли все зафільмувати. А от поліція мала всі шанси запізнитися, якби не Кай і його драконяча хватка. Чому він обернувся у такому ранньому віці, якраз і з'ясовують зараз лікарі-драконологи.
- Тепер уся родина Ернаді, а також ті, хто їм допомагав, вирушать на поселення в Антарктиду. Остудять трохи голови, на рибній дієті посидять. Так вирішив Владика. Не цього, звичайно, чекав Хартус-старший від нинішнього дня, - закінчив Джой свою розповідь.
- А спадкоємець тепер не потрібен? - запитала Зоя.
- Чому ж? Спадкоємець потрібен завжди, адже в нього багато обов'язків. Проте, на щастя, це вже не я. З'ясувалося, що у Владики є син. Маленький ще, звичайно, але діти швидко ростуть. Мене запросили стати його наставником. 
- Ого! - здивувалася Зоя. - Оце новина!
Тут у хол увірвався Кай, Іріас ледве встигав за ним. 
- Зоя! Я здоровий! І дівчинка у раті Меллард також! 
І побачив Джоя:
- Дракон! Ти повернувся!
І тут же осікся:
- Ой! Вибачте, фер Меллард, я не подумав... фер директор казав, що не можна...
- Ну чому ж, - усміхнувся Джой, - адже ми друзі. Коли ми наодинці, або серед своїх, - він обвів поглядом Іра, Зою і Асіят з Сандером, які щойно наблизилися, - можна звертатися на "ти" і називати один одного домашнім ім'ям. Але в офіційній обстановці все має бути офіційним. При чужих я теж називатиму тебе фер Валаді.
- Чому? - здивувався Кай. - Я ж Лін.
- Вже ні. Валаді – прізвище твого батька. 
- Ти знайшов мого батька? Драко-о-он!
- Ір знайшов, - відповів Джой, - а я тільки розповів феру Валаді про тебе. І тепер він дуже хоче скоріше зустрітися. Я ж прийшов сюди саме по тебе, я не знав, що побачу тут Зою. 
І обернувся до дружини:
- Я гадав, ти ще на роботі і збирався зайти в ТЦ, тільки-но передам Кая Владиці.
А Зоя не могла отямитися від подиву. Кай – син Владики? Спадкоємець? Не може бути! 
І для Асіят одкровення Джоя виявилися новиною. Вона з докором подивилася на чоловіка:
- Як завжди, я дізнаюся про все останньою! Сандер! Чому ти мені не сказав?
- Не встиг, Асі, - виправдовувався той. - У тебе було стільки новин… Але тільки-но прийдемо додому, я тобі все опишу у найдрібніших подробицях.

***

Джой, Іріас і Кай вирушили до палацу, Арету відпустили додому, а Сандер відкрив драконів шлях і запросив Зою слідувати за ним і Асіят. Вийшли вони на вулиці Білих Лілій, біля Зоїного ганку. Дракониця одразу ж попрямувала до себе. Виявилося, що, поспішивши за Каєм, вона і двері вхідні забула замкнути і світло у ванній кімнаті не погасила. Зоя ще довго чула за стіною бурчання Сандера з приводу безвідповідальності дружини. А скінчилося все розмовою на підвищених тонах. Дракон наполягав, щоб Асіят повернулася додому:
- Не розумію твоєї впертості, Асі, - казав він на повний голос. - Все вийшло, як ти хотіла. Наша дочка ще не народилася, а в неї вже є справжня пара! Ти можеш повернутися додому!
- Ох, Сандер! Ти справді не розумієш! - відповідала Асіят анітрохи не тихіше. - Мені тут подобається. У цьому місці я відчуваю себе на півстоліття молодшою! Мені навіть ліпити та різати по дереву знову захотілося. Я, он, штихеля собі купила і бруски з липи, роботу почала ... Ти ж пам'ятаєш, коли ми познайомилися, я вчилася у школі ваятелів?
Ого, оце відкриття! Подібних нюансів життя свекрухи Зоя не знала. І їй було не соромно, що вона підслуховує чужу розмову. Адже не вона побудувала такі тонкі стіни, і не вона змусила драконів так голосно з'ясовувати стосунки. А незакінчену статуетку у свекрухи Зоя вчора бачила. Вона стояла на підвіконні поруч із коробкою для інструментів. Ще спитати хотіла, та тут як закрутилось… То Асі, виходить, скульптор? Оце так! 
- Та заради Милосердного, Асі! Я тільки радий цьому. Приходь сюди, працюй, ми потім виставку організуємо, Емі навчиш різьбленню чи ліпці, коли підросте… - у голосі дракона прорізалися запобігливі нотки. - Пішли додому, га?
- Емі? - розгублено перепитала дракониця. - Яке гарне ім'я! Емілі, так? Ой, ніжкою смикнула! Їй сподобалось!
Дракон щось тихенько заворкував і Зоя ніби на власні очі побачила, як він лащиться до дружини, погладжуючи її кругленький животик. А потім знову почула його голос, але тепер вже спокійний:
- Ходімо додому, Асі.
Незабаром вони пішли. І світло погасили, і двері замкнули, і ключа віддали Зої з настановою забрати продукти з холодильника і добре повечеряти (ну прям справжнісінькі мама-тато, ото Джой потішиться!), а Зоя накрила на стіл і сіла чекати чоловіка.