Глава 18

Зимова пісня вийшла так, наче вони її довго репетирували. Кай старанно підспівував Зої і навіть самостійно виводив приспів, поки вона дула у свисток, що видавав пташину трель. Асіят була в захваті.
- І хто ж у нас цей милий молодий дракон? - запитала вона, пропускаючи гостей до своєї кімнати.
- Кайріс Лін, до ваших послуг, раті, - поважно представився хлопчик. А Зоя вкотре відмітила, наскільки він змінився за останні два місяці.
- Срібний із людським ім'ям? - пробурмотіла дракониця ледь чутно. - Не інакше, як небеса впали на землю!
Зоя розуміла, що так здивувало драконицю - срібні були правлячим кланом, і злякалася, що Асіят зараз почне розпитувати хлопчика про його батьків. Але раті нічого більше не сказала, посадила гостей на диван, вручила Каю традиційний зимовий дарунок – декоративне гніздо з шоколадними яйцями (символ драконячої плодовитості), і почала готувати чай.  
Якби хтось знав як Кай мріяв про подібний подарунок! У минулі роки спеціально бігав з хлопцями в багатий квартал, щоб подивитися на вітрину кондитерської і переконатися, що цукерки вже виставлені, отже свято не за горами. Яйця, вкриті різнобарвною глазур'ю, здавались йому чарівними. Хлопчаки вихвалялися, що їм вдалося скуштувати це диво і розповідали, що в кожному яйці знаходиться своя, особлива начинка. Але для Кая подібні ласощі залишалися лише мрією. Напевно тепер, коли у нього є Ір і Зоя, можна було б попросити… але Кай постидався. Адже це не найнеобхідніше, а він уже не маленький. І ось, ця чудова раті вгадала його мрію! Кай сидів на дивані і не наважувався надкусити жодну шоколадку.
Зоя свій подарунок від Асіят вже отримала - красиві хутряні чобітки, розшиті яскравими нитками, дуже модні цього сезону. Але все ж таки наважилася уточнити:
- Раті Асіят, ті гроші, що прийшли мені сьогодні на рахунок, це від вас? - те, що цю, нечувану, на її думку, суму, надіслав не Джой, Зоя розуміла, у того зараз взагалі не було грошей.
- Ні, - махнула рукою Асіят, - це Сандер. Ти знаєш, Зоя, у нього зовсім відсутня фантазія щодо подарунків, і це, на жаль, невиправно. Я п'ятдесят років навчала його вибирати коштовності, а в результаті він все одно купує лише те, що лежить на вітрині, причому бере не найгарніше, а найдорожче.
Ох, мені б ваші проблеми, подумала Зоя, але потішилася, що і Сандеру відправила сувенір:
- То це фер Меллард зробив спонсорський внесок для школи? – здогадалася вона.
- Так, - зітхнула Асіят, - іншого подарунка Джой від нього все одно не прийняв би.
- А він прийде сьогодні? - спитала Зоя про свекра. - Ми з Каєм і йому заспівали б пісню. 
Кай кивнув, погоджуючись. Чому б не заспівати? Йому сподобалося, тим більше, що за це тут дарують такі казкові речі.
- Сподіваюся, що прийде... - зітхнула Асіят. - Раніше ми ніколи цього дня не розлучалися. Тобі чай з молоком, Кайрісе?
Дракониця подала гостям по чашці і сіла поруч із хлопчиком.
- Коли ви постукали у двері, я гадала, що це він, - вирвалось у неї. І раптом стало ясно: відсутність Сандера непокоїть її дуже сильно. Не менше, ніж відсутність Джоя турбує Зою.
- І Джой не прийшов, як обіцяв, – пробурмотіла Зоя.
- І Іра викликали на роботу, – додав Кай. 
- Щось трапилося! - констатувала Асіят.

***

А якщо щось трапилося, відповіді на всі запитання потрібно шукати у Мережі. Наступної хвилини дракониця та її гості сиділи, дружно втупившись у екрани своїх телефонів. 
Стрічка новин рясніла заголовками: 
"Золота молодь ні в що не ставить драконячі принципи!" 
"Оборот у присутності людей в елітному драконячому кварталі."
"Правлячий клан зібрався на екстрене засідання!"
“Золотий Дракон живий? Останні новини про Ейна Мелларда.” 
"Напад на дракониць у Бузковому провулку  справа рук папараці!" 
"Кому вигідне розкриття таємниці драконів перед людьми?" 
“Як пов'язаний Золотий хлопчик Ейн із нападом на дружину та дочку глави протиборчої партії.”
“Ейнард Меллард – єдиний легітимний спадкоємець Верховного Владики! Хто копає під нього?
"Хто захистить драконів від людського свавілля?"
"Представник правлячого клану звинувачує Ейна Мелларда в замаху на традиції драконячого суспільства і вимагає негайного арешту ренегата!"
Зоя з жахом відкривала одну статтю за іншою. Господь Милосердний, Ейн – єдиний спадкоємець драконячого Владики! Та їй ніколи подібне і на думку не спадало! 
Адже він збирався просто постати перед правлячим кланом і пред'явити їм свій сертифікат особистості, щоб отримати доступ до старих рахунків. Ні про яке успадкування не йшлося. Та й не потрібне воно йому. Не далі як вчора Джой казав, що завжди мріяв бути вчителем і тепер із задоволенням викладатиме магію у своїй школі. Що сьогодні пішло не так? І до чого тут напад на дракониць?
Дві жінки обернулися в людному місці і злетіли, рятуючись від мотоцикла, що мчав прямо на них. Оборот зафіксували не лише камери спостереження навколишніх будинків, але й кілька фотографів і операторів скандальних телеканалів, що навіть такого недосвідченого обивателя, як Зоя, наводило на думку про те, що всі вони були попереджені про можливий інцидент. Але чому напад пов'язали з Ейном, Зоя не розуміла.
Телефон Джоя, якого Зоя у своїх думках тепер все частіше називала Ейном, не відгукнувся. Відключений, як зазвичай у цей час, чи все набагато гірше? Вона почала викликати Ардоні, щоразу набираючи його номер. Детектив не відповідав довго. Зоя встигла відзначити, що Кай, у свої одинадцять років, читає, як першокласник, водячи пальцем по екрану і промовляючи вголос кожне слово. Помітила, як зблідла Асіят - свекруха, так само, як і вона, мучила свій гаджет, викликаючи, напевно, Сандера. І тільки коли очікування стало зовсім нестерпним, Іріас відповів.
- Зоя, ні кроку надвір, і не випускай Кая, - сказав він, не вислухавши навіть її запитання. - з Ейном все гаразд. Ми робимо все можливе, аби розібратися в ситуації. 
Абонент відключився, а Зоя подумала: як це не виходити? Їй же на роботу зранку!
А поруч Сандер те саме втовкмачував своїй дружині:
- У тебе повний холодильник їжі, - долинав його голос з динаміка. - Сиди вдома! Ніхто не знає, де ти знаходишся і хвала Милосердному! Біля нашого будинку вже бачили мотоциклістів.
- Але, як же Ейн… – жалібно промекала дракониця.
- Я є для цього, Асі! - Рикнув її чоловік. - Мій син! Не дозволю!
У стрічці з'явилася свіженька новина:
"Ейн Меллард затриманий за велінням Верховного Владики."
І слідом за нею:
"Інтереси Золотого Дракона представляє людський адвокат Майлз Готіс."
І ось саме ця остання новина дозволила Зої зробити видих і відчути биття власного серця у грудях. Що там дозволить чи не дозволить Сандер вона знати не знала, а ось у тому, що дядько Майлз зробить все, що від нього залежить, не сумнівалася.
Так вона і сиділа, занурившись у якесь дивне заціпеніння, що не дозволяло відірвати очей від екрану, аж поки не помітила, що Кай упустив свій телефон. Придивившись до хлопчика, Зоя побачила, що той спить, міцно притиснувшись до Асіят, а руку перекинув через її живіт. Їй же, мабуть, важко та незручно!
- Зараз, раті, я заберу його, - пробурмотіла Зоя. Вона не уявляла як потягне сонного Кая до себе.
- Краще подай мені подушку під спину, - спокійно відповіла свекруха, - а хлопчика вкрий пледом.
Що відбувається? Зоїне здивування було настільки великим, що пробилося навіть крізь тривогу за чоловіка. 
Однак, Асіят пояснила:
- Мені тривожно, а хвилювання погано позначається на дитині. Малятко почало брикатися, матка прийшла в збудження. Якоїсь миті я подумала, що ось-ось почнуться перейми. Але тут Кай поклав мені руку на живіт і все пройшло. Дитя заспокоїлося, а він заснув. Нехай тут лежить. Поруч із ним мені добре.
Ні, зараз Асіят народжувати ніяк не можна. Дівчинка ще занадто мала, вона не виживе. Зоя допомогла дракониці влаштуватися, вкрила її і хлопчика, а сама пересіла в крісло і знову ввімкнула телефон, але тепер уже увійшла до звичайної мережі, з новинами від людей. 
Лідирували тут улюблені Зоїні “Міські плітки”. 
Виявилося, що подібних випадків з оборотами за останню добу було кілька. І всі або перед камерами, або в людних місцях. Скрізь був помічений один і той самий мотоцикліст, якому вдавалося втекти з місця злочину невідомим чином. Ніякої фізичної шкоди він своїм жертвам не завдав, але налякав усіх практично до непритомності (а як інакше викликав би неконтрольований оборот?). 
Про Ейна Мелларда "Плітки" теж писали. 
І про те, що він вижив після смерті принцеси, і про те, що, як єдиний член сім'ї Владики, є його спадкоємцем, і про школу зі спільним навчанням, і про те, що, мабуть, тільки йому була вигідна така відверта демонстрація присутності драконів серед людей, бо він завжди ратував за відвертість. Статті, як у людській Мережі, так і в драконячій активно обговорювалися. Думки були різні, хтось підтримував Ейна, хтось засуджував. Але після опівночі кількість коментарів на підтримку різко зросла. 
Дивна це була ніч. Схоже на те, що і люди, і дракони, замість того щоб святкувати, гуляти і розважатися, сидять у Мережі. Питання відкритості драконячого суспільства перед людьми, як з'ясувалося, хвилювало обидві аудиторії рівною мірою. 
Асіят давно вже пригрілася поряд з Каєм і задрімала. А Зоя цієї ночі заснути і не сподівалася. Тривога гризла її. Щоразу вона перескакувала з однієї Мережі в іншу. Жодних нових відомостей про Ейна не було, але Зоя помітила дивне явище. Писати та читати про драконів нікому не заборонялося. Люди, які у звичайному житті ніколи не змогли б розповісти іншим, що якимось чином  пов'язані з драконами (давній ритуал перешкоджав цьому, пам'ятаєте?), в Мережі вільно розповідали про це.  
"Мій син одружений з драконицею, - писала одна з жінок-людей, - він щасливий зі своєю дружиною, і кращої невістки мені не потрібно!" 
А в драконячій Мережі виливав душу чоловік: "Все життя я шукав свою істинну, але зустрів лише на закаті днів. Моя дружина - людина. В силу нашого віку ми не змогли народити драконят, але у моєї жінки є двоє синів і дочка від першого шлюбу. Усі вони тепер мої діти. Я щасливий зі своєю людською сім'єю". І подібних сповідей, як з одного боку, так і з іншого, було багато. На ранок вони заполонили коментарі під статтями всіх популярних видань. Здавалося, і люди, і дракони поспішають висловитись, поки є така можливість, а газети із задоволенням надають їм подібне право. Отак. Не всі журналісти виявилися продажними.
Коли і в кого зародилася ідея перенести визнання у реальне життя, встановити було важко, але її підхопили з неймовірним натхненням.