Глава 18

Зимова пісня вийшла так, наче вони її довго репетирували. Кай старанно підспівував Зої і навіть самостійно виводив приспів, поки вона дула у свисток, що видавав пташину трель. Асіят була в захваті.

— І хто ж у нас цей милий молодий дракон? — запитала вона, пропускаючи гостей до своєї кімнати.

— Кайріс Лін, до ваших послуг, раті, — поважно представився хлопчик. А Зоя вкотре відмітила, наскільки він змінився за останні два місяці.

— Срібний із людським ім’ям? — пробурмотіла дракониця ледь чутно. — Не інакше, як небеса впали на землю!

Зоя розуміла, що так здивувало драконицю: срібні були правлячим кланом, і злякалася, що Асіят зараз почне розпитувати хлопчика про його батьків. Але раті нічого більше не сказала, посадила гостей на диван, вручила Каю традиційний зимовий дарунок — декоративне гніздо з шоколадними яйцями (символ драконячої плодовитості) — і почала готувати чай.

Якби хтось знав, як Кай мріяв про подібний подарунок! У минулі роки він спеціально бігав з хлопцями в багатий квартал, щоб подивитися на вітрину кондитерської і переконатися, що цукерки вже виставлені — отже, свято не за горами. Яйця, вкриті різнобарвною глазур’ю, здавались йому чарівними. Хлопчаки вихвалялися, що їм вдалося скуштувати це диво, і розповідали, що в кожному яйці знаходиться своя, особлива начинка. Але для Кая подібні ласощі залишалися лише мрією. Напевно, тепер, коли у нього є Ір і Зоя, можна було б попросити… але Кай посоромився. Адже це не найнеобхідніше, а він уже не маленький. І ось — ця чудова раті вгадала його мрію! Кай сидів на дивані і не наважувався надкусити жодну шоколадку.

Зоя свій подарунок від Асіят уже отримала — красиві хутряні чобітки, розшиті яскравими нитками, дуже модні цього сезону. Але все ж таки наважилася уточнити:

— Раті Асіят, ті гроші, що прийшли мені сьогодні на рахунок, — це від вас?

Те, що цю нечувану, на її думку, суму надіслав не Джой, Зоя розуміла — у того зараз взагалі не було грошей.

— Ні, — махнула рукою Асіят, — це Сандер. Ти знаєш, Зоя, у нього зовсім відсутня фантазія щодо подарунків, і це, на жаль, невиправно. Я п’ятдесят років навчала його вибирати коштовності, а в результаті він все одно купує лише те, що лежить на вітрині, причому бере не найгарніше, а найдорожче.

Ох, мені б ваші проблеми, — подумала Зоя, але потішилася, що і Сандеру відправила сувенір:

— То це фер Меллард зробив спонсорський внесок для школи? — здогадалася вона.

— Так, — зітхнула Асіят, — іншого подарунка Джой від нього все одно не прийняв би.

— А він прийде сьогодні? — спитала Зоя про свекра. — Ми з Каєм і йому заспівали б пісню.

Кай кивнув, погоджуючись. Чому б не заспівати? Йому сподобалося, тим більше, що за це тут дарують такі казкові речі.

— Сподіваюся, що прийде... — зітхнула Асіят. — Раніше ми ніколи цього дня не розлучалися. Тобі чай з молоком, Кайрісе?

Дракониця подала гостям по чашці й сіла поруч із хлопчиком.

— Коли ви постукали у двері, я гадала, що це він, — вирвалось у неї. І раптом стало ясно: відсутність Сандера непокоїть її дуже сильно. Не менше, ніж відсутність Джоя турбує Зою.

— І Джой не прийшов, як обіцяв, — пробурмотіла Зоя.

— І Іра викликали на роботу, — додав Кай.

— Щось трапилося! — констатувала Асіят.

***

А якщо щось трапилося — відповіді на всі запитання потрібно шукати в Мережі. 

Наступної хвилини дракониця та її гості сиділи, дружно втупившись у екрани своїх телефонів.

Стрічка новин рясніла заголовками:

«Золота молодь ні в що не ставить драконячі принципи!»

«Оборот у присутності людей в елітному драконячому кварталі».

«Правлячий клан зібрався на екстрене засідання!»

«Золотий Дракон живий? Останні новини про Ейна Мелларда».

«Напад на дракониць у Бузковому провулку — справа рук папараці!»

«Кому вигідне розкриття таємниці драконів перед людьми?»

«Як пов’язаний Золотий хлопчик Ейн із нападом на дружину та дочку глави протиборчої партії?»

«Ейнард Меллард — єдиний легітимний спадкоємець Верховного Владики! Хто копає під нього?»

«Хто захистить драконів від людського свавілля?»

«Представник правлячого клану звинувачує Ейна Мелларда в замаху на традиції драконячого суспільства і вимагає негайного арешту ренегата!»

Зоя з жахом відкривала одну статтю за іншою. Господь Милосердний, Ейн — єдиний спадкоємець драконячого Владики! Та їй ніколи подібне й на думку не спадало. Адже він збирався просто постати перед правлячим кланом і пред’явити їм свій сертифікат особистості, щоб отримати доступ до старих рахунків. Ні про яке успадкування не йшлося. Та й не потрібне воно йому. Не далі як учора Джой казав, що завжди мріяв бути вчителем і тепер із задоволенням викладатиме магію у своїй школі. Що сьогодні пішло не так? І до чого тут напад на дракониць?

Дві жінки обернулися в людному місці і злетіли, рятуючись від мотоцикла, що мчав просто на них. Оборот зафіксували не лише камери спостереження навколишніх будинків, але й кілька фотографів і операторів скандальних телеканалів, що навіть такого недосвідченого обивателя, як Зоя, наводило на думку про те, що всі вони були попереджені про можливий інцидент. Але чому напад пов’язали з Ейном, Зоя не розуміла.

Телефон Джоя, якого Зоя у своїх думках тепер усе частіше називала Ейном, не відгукнувся. Відключений — як зазвичай у цей час, чи все набагато гірше? Вона почала викликати Ардоні, щоразу набираючи його номер. Детектив не відповідав довго. Зоя встигла відзначити, що Кай, у свої одинадцять років, читає як першокласник, водячи пальцем по екрану й промовляючи вголос кожне слово. Помітила, як зблідла Асіят — свекруха, так само, як і вона, мучила свій гаджет, викликаючи, напевно, Сандера. І тільки коли очікування стало зовсім нестерпним, Іріас відповів:

— Зоя, ні кроку надвір і не випускай Кая, — сказав він, не вислухавши навіть її запитання. — З Ейном все гаразд. Ми робимо все можливе, аби розібратися в ситуації.