Глава 17

Взагалі реакцію дракона на радісну звістку важко було назвати адекватною, але говорити про це Асіят Зоя не збиралася.

Коли дівчина повідомила Сандеру, що раті чекає дитину і, на її думку, це буде дівчинка, він спочатку розреготався до сліз, а потім заявив:

— Клянусь, у моєї доньки буде найкращий чоловік у всесвіті!

Тут Зоя приголомшила його звісткою, що раті повернеться додому не раніше, ніж цей гіпотетичний зять з’явиться на горизонті, і тільки в тому випадку, якщо він буде визнаний істинною парою їхньої дочки. Сандер крякнув від досади, але нічого не сказав.

А Зоя не прогаяла нагоди поповнити багаж власних знань. Вона запитала, як дракони визначають, чи пара дійсно справжня.

— Якщо немає шлюбного браслета, то видно по аурі, — відповів свекор. — У справжніх вона збігається. Всі дірки, які рано чи пізно утворюються у кожного, перекриваються — виходить одна аура на двох. Вона, як правило, сяє яскравіше. Особливо добре це видно у дітей, от тільки рідко кому вдається зустріти свою пару в дитинстві.

Те, що яскрава подвійна аура — це і здоров’я, і добрий характер, і високий інтелект, та й життя довге, Зоя і раніше чула, тільки не знала, що буває вона лише у справжніх пар.

— Хотіла б я навчитися бачити аури, — пробурмотіла дівчина. — Сестрі-ходжатці дуже знадобилося б таке вміння.

— Так у чому справа? — здивувався Сандер. — Розфокусуй погляд та дивись! Але не на тілесну оболонку людини, а на її внутрішню суть. У тебе вийде — тим паче тепер, коли ви з Ейном об’єдналися.

Зоя спробувала — і в неї справді вийшло.

Навколо голови Сандера вона побачила золотисте сяйво, густо заплямоване чорними дірками. Більше того, вона помітила, як це сяйво набирає інтенсивності, а дірки досить швидко затягуються. Це що, позитивні новини так на нього подіяли?

— А без аури можна припустити істинність? — продовжувала допитуватись дівчина.

— Тоді тільки по справах, — відповів Сандер. — Істинний ніколи не завдасть шкоди своїй парі і не дозволить це зробити нікому іншому.

*** 

Вночі Зоя переказувала чоловікові все, що сталося протягом цього метушливого дня:

— Ти знаєш, він залишив на столі банківську картку, так вона забрала її в гаманець, наче нічого й не було. Це значить, вибачила, так? А повертатися додому все одно відмовилася. Сказала, якщо Сандер захоче їх із донькою побачити — нехай приходить у кампус, вона не проти.

— Нехай поживе окремо, — погодився Джой із рішенням матері, — у їхньому випадку це просто ідеальний вихід. Сандер все одно від неї нікуди не дінеться, але свої амбіції, можливо, трохи прикрутить.

Сам він батька так і не пробачив, а на слова дружини про те, що їм варто було б поговорити, роздратовано пересмикнув плечима:

— Навряд чи він захоче зі мною розмовляти. Люди його ніколи не цікавили.

— Не знаю, як люди загалом, — відповіла Зоя, — а ти дуже навіть цікавиш. За кожної нашої зустрічі він обов’язково згадує про тебе.

Але наполягати Зоя не стала. Не готовий поки що Джой миритися з батьком — і не їй понукати його.

*** 

Про те, що проблем з харчуванням у школі більше немає, розповів маленький дракончик, який продовжував забігати до Зої щоразу, як Ардоні забирав його на вихідні.

Кай похвалився, що тепер до обіду їм дають не одну котлету, а дві, до полудня обов’язково — кекс із родзинками, після вечері — молока, скільки хочеш, а дівчатам ще й цукерку, бо їм для організму солодкого треба більше.

Бідолаха Кай. Живучи з бабусею, він ніколи не їв досхочу, тому й крутилися всі його думки довкола кулінарної теми. Зоя сподівалася, що незабаром це зміниться, і в нього з’являться інші інтереси. Але поки що він із захопленням переказував шкільне меню.

— Це Джой звелів так давати, я знаю, мені хлопці в школі сказали. Він, коли був принцем, завжди казав так дітей годувати, щоб ніхто голодним не залишився.

Джоя Кай призначив собі у кумири ще на дитячому святі. Чому так сталося, пояснив той самий Ардоні. Виявляється, у явища було цілком приземлене пояснення — запечатління.

В Каї прокидався дракон, а Джой виявився першим одноплемінником, який потрапив хлопчику на очі та ще й зумів справити неабияке враження. Ось і зайняв він у душі драконяти те саме місце, що мало б належати батькові. Тому Кай і шукав Джоя після свята, тому й прийшов до Зої, коли з’явилися перші ознаки трансформації в дракона.

Джой від несподіваного «подарунка долі» не відмахнувся, хоча й був зараз по горло завалений іншими проблемами. Зоя дізналася про це випадково, коли Кай проговорився про своє листування із Золотим Драконом.

— Уявляєш, Зоя, хлопці не повірили, що фер Меллард мені листа надіслав — сам, перший!

— Фер Меллард? — не зрозуміла Зоя, вона подумала одразу про Сандера.

— Так, Джой, — уточнив хлопчик. — У школу запросив, навчатися. Так, ніби я якийсь важливий. У класі не знали, що ми з ним друзі, а я листа показав. А потім ще одного — і ще. Він там про мої справи питав і про тебе, і про бабусю, і про Іра. І тоді всі повірили.

Зої було приємно… ні, їй було дуже приємно, що не лише сама вона так безоглядно захоплюється Ейнардом Джойрісом Меллардом.

А от Джой, коли дружина передала йому слова хлопчика про зміни у шкільному харчуванні, своєї заслуги в цьому не визнав. Він нічого не встиг зробити для вирішення шкільної проблеми, хоча з директором, звичайно, зв’язався.

— Поки я не підтверджу свою особу перед правлячим кланом і Владикою, я не маю доступу до старих рахунків, — пояснив він. — Раніше я сам був головним спонсором школи, тому що поповнювати благодійний фонд бажають, як правило, не надто багато громадян. А тепер хтось інший зробив дуже великий внесок. Не знаю, хто це, але дякую йому.

Не менш ніж листуванням із Джоєм, Кай пишався своєю дружбою з Ардоні.

— Це значить, я хороший, так, Пташко? — питав він. — Адже детектив з поганим хлопцем дружити не буде? Правда?