Глава 16

Як і передбачав Іріас, незабаром Джой зателефонував. Через велику різницю в часі сталося це під ранок, коли Зоя ще спала, але вона чекала на дзвінок і добре підготувалася. Ардоні попередив її, що на спілкування із зовнішнім світом в монастирі відводиться лише чверть години на добу і порадив заздалегідь написати листи, які Джой зможе прочитати будь-якої вільної хвилини. Так вона й зробила. Описала все, що сталося після його відльоту і у відповідь отримала подібне послання. А всі відведені на розмову п'ятнадцять хвилин могла воркувати з ним виключно про кохання. 
Якщо чесно, Зоя ніколи не думала, що здатна настільки тужити за чоловіком. Знадобилося лише кілька днів, щоб вона усвідомила, як погано їй без Джоя. Незважаючи на те, що їхнє повноцінне подружнє життя не нараховувало і тижня, її чуттєвість, що спала стільки років, встигла прокинутися і тепер вимагала свого з шаленою силою. Крім душевної туги, Зою мучило невгамовне бажання до свого чоловіка. І вона не посоромилася йому в цьому зізнатися. І як же потішила її відповідь, що прорвалася крізь Джоєве уривчасте дихання:
- Зоєнько, у мене, здається, штани зараз тріснуть! Почекай трохи, моя хороша, я прийду тільки-но зможу відкрити драконів шлях, і тоді ми все надолужимо. 
- Але, Джой, - схаменулась Зоя, - драконів шлях це далеко не все, що ти маєш заново осягнути! Хіба можна йти не завершивши навчання?
- Звичайно, ні, - посміхнувся він. - Але це найскладніше. Та й обитель не в'язниця. Тут ніхто не тримає мене насильно і не перешкоджатиме, якщо я захочу відвідати свою пару на вихідних. Особливою суворістю відрізняється лише перший етап відновлення, а його я успішно вчора завершив.
З цього дня Джой дзвонив щоночі. Душевна туга, що охопила Зою, частково відступила, тілесна ж потреба, як і раніше, палахкотіла в ній жарким полум'ям і, здається, розгорялася все дужче.

***
Втікачку, як і Кая, Зоя зустріла у супермаркеті. 
Асіят знімала з полиць товари, уважно роздивлялася їх і повертала на місце. Це тривало досить довго, але візок покупниці був, як і раніше, порожнім. Дивна поведінка жінки насторожила оператора відеоспостереження, і він попросив Зою підійти до неї.
- Зоя! - вигукнула дракониця. - Ти що тут робиш? 
- Працюю, – відповіла дівчина, – молодшим менеджером.
- А Джой? - в очах Асіят раптово спалахнула така тривога, що і без слів стало зрозуміло, про що жінка подумала.
- У нього все гаразд, - поспішила заспокоїти її Зоя. - Тобто у нас все добре, - відразу ж уточнила вона і показала свекрусі руку, на якій вигравав золотом шлюбний браслет. Нехай знає, що Джой належить тепер не лише матері, але й дружині.
Від несподіванки Асіят мало не впустила банку з маринованими огірками, яку тримала в руках. А потім розплакалася.
-  Ти його істинна, - схлипувала вона, витираючи очі рукавом, - а я не подумала... Яка ж я рада... 
Але раптово замовкла і підозріло зиркнула на Зою:
- Ти ж не кинеш його через неповноцінність?
- Яку неповноцінність, раті? - сумно зітхнула Зоя. Як же їй набридли ці дурнуваті драконячі заморочки! - Ваш син абсолютно здоровий і повністю відповідає своєму віку. Наразі він відновлює свою магію в монастирі на Зеленій землі. 
- Але ж він більше не дракон!
- Ну то й що? Його здібності залишилися при  ньому!
- Ох, люди, вам цього не зрозуміти…
Одним плавним рухом раті зняла кришку з банки, дістала огірок і з неприхованим задоволенням відгризла від нього шматок. 
Зоя спостерігала цю картину розкривши рота від подиву. Це і справді Асіят? Та сама аристократка з бездоганними манерами? Колишня свекруха драконячої принцеси? Її випадково не підмінили за ті п'ять місяців, що вони не бачились?
Дракониця доїла огірок, сьорбнула з банки розсолу і повернула кришку на місце. Почату склянку поставила у візок і попрямувала до каси. Зоя поспішила за нею. 
- Раті Асіят, - висловила вона в спину свекрухи підозру, що раптово виникла у її голові, - а ви часом не вагітні?
Дракониця зупинилася:
- Що, вже помітно? 
На Асіят була пухнаста шуба, що повністю приховувала її постать.
- А що, великий термін? - Зоя понизила голос мало не до шепоту. І цей простий трюк несподівано спрацював - Асіят  поділилася своїм секретом.
Виявилося, що термін у неї зовсім не маленький, завагітніла вона відразу після того, як Сандер забрав її з Овечої долини.
- Я нічого йому не сказала, погоджувалася з усіма його бажаннями, але втечу підготувати встигла ще до того, як він зміг сам відчути свою дитину. 
Виявляється,  дракон здатний відчувати свого спадкоємця, щойно той починає ворушитися. Тоді і відбувається прив'язка батька до дитини. Зазвичай всі заздалегідь знають термін і з нетерпінням чекають на цю подію. Але не тоді, коли вагітність бажають приховати. Асіят вважала, що їй дуже пощастило - перший рух дитини вона відчула вранці, у ліжку, коли Сандера не було вдома. До його повернення вона встигла втекти. 
- Раті Асіят, він не знає про дитину, але шукає вас, і мені здається, зовсім не з поганими намірами. Дуже переймається, зблід, схуд навіть, турбується, що у вас немає грошей. До мене приходив, просив допомоги, клятву дав, що ні в чому не піде проти вашої волі.
- Погано виглядає? - стривожилася Асіят.
- Ага, - підтвердила Зоя, - каже, що в нього вся аура пошматована і боїться, що у вас також...
- У мене - ні, - зітхнула дракониця. - Мене дитя захищає. Але я сумую...
- Ну, то я йому скажу, щоб не хвилювався...
- Добре, - погодилася дракониця, - скажи. Мусить же він знати про дитину! Але ще передай, що я повернуся до нього тільки тоді, коли наша дочка зустріне свою пару або хоча б досягне повноліття. Щоб у нього не виникло спокуси повторити з нею те, що було з Джоєм.

***

Жила дракониця недалеко від супермаркета, у маленькому задрипаному будиночку. Знімала кімнату без зручностей у бабусі-пенсіонерки. Бабка виявилася ще тою штучкою - здерла з неї плату, що майже вдвічі перевищувала вартість Зоїної квартири, до того ж ще й наперед. Оплачений місяць ще не минув, але стара знову вимагала гроші, так що вмовити Асіят перебратися ближче до невістки не склало жодних труднощів. По сусідству із Зоєю нещодавно звільнилася цілком пристойна кавалєрка - студент, який закінчив навчання, повернувся до рідного міста. Переїхати туди Зоя і запропонувала свекрусі.
- Я почуваюся старою, - гірко зітхнула Асіят, дізнавшись про можливість оселитися в молодіжному комплексі, - кампус зовсім поруч, а мені і на думку не спало, що я можу жити серед студентів. 
Ех, Асіят багато чого не спало на думку! Зоя вже орендувала на її ім'я ту саму квартиру і тепер допомагала збирати речі. Сандеру, що його дружина знайшлася, вона повідомила ще вчора. Отже, коли вони викотили непідйомну валізу за хвіртку, на них чекало таксі з вельми ввічливим фером за кермом. Він не лише довіз жінок до нового житла, але і вніс валізу до кімнати. Грошей не взяв, сказав, що за все сплачено.
Квартира свекрусі сподобалася. Ще б пак! Тут все виблискувало чистотою та новизною. Зоя очам не повірила, коли увійшла сюди разом з Асіят. Вчора ввечері вони оглядали кавалєрку разом із Сандером, і вона виглядала зовсім інакше. Цих красивих шпалер на стінах не було,  і сучасного матраса на ліжку теж. У кімнаті також з'явилися новий диван, килим, постільна білизна і посуд. Старий холодильник поступився місцем побратиму нової моделі, під зав'язку забитому екзотичними фруктами та морськими делікатесами. Проржавіла міні-духовка теж зникла, її місце зайняла багатофункціональна електронна піч. І навіщо це диво техніки Асіят, всі кулінарні здібності котрої зводяться до заварювання дитячої молочної суміші? Але Сандер, безперечно, постарався.
Напевно дракониця зрозуміла, що чоловік приклав руку до облаштування її нового житла, тому що насамперед запитала, як він поставився до звістки про вагітність. 
- Не чекав, звичайно, - відповіла Зоя, - спочатку розгубився, а потім зрадів. 
Помовчала трохи і додала:
- Ви знаєте, раті, мені здалося, що він був дуже щасливий. І тому, що ви знайшлися, і тому що буде дитина.